практическая работа.



ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2

Тема: Штрихове кодування та його значення в визначеній якості та кількості товару.

Мета: Формування вмінь застосувати знання в майбутній практичній діяльності.

Зміст і послідовність виконання завдань:

Користуючись Положенням, розглянути основні терміни, що вживаються при кодуванні.

Надати відповіді на контрольні питання.

Проведення розрахунку контрольної цифри коду.

Зробити висновки з отримання результатів.

Контрольні питання:

Назвати основні терміни, що вживаються при кодуванні. Мета кодування.

Назвіть структуру, правила та різновиди методу кодування, іх переваги та недоліки.

Назвіть сутність технології штрихового кодування, задачі що забезпечують нові технології штрихового кодування.

Назвіть типи штрихових кодів.

Сутність системи товарної нумерації.

Які відомості можливо отримати на основі структури штрихового коду.

Зробити розрахунок контрольної цифри коду.

1.

Присвоєння кодів об’єктам кодування повинно відбуватися на основі певних правил і методів. Правила кодування:

— код повинен мати певну структуру побудови;

— код може бути представлений за допомогою спеціально обумовлених знаків;

— код повинен допомагати впорядкуванню об’єктів кодування.

Структура коду — умовне позначення об’єкта, яке складається із послідовно розташованих знаків. Структура коду включає такі елементи: алфавіт, основу, розряд і довжину,

Алфавіт коду — це система знаків, прийнятих для утворення коду (цифри, букви, їхні комбінати, штрихи). У зв’язку з цим алфавіти кодів можуть бути цифрові, буквені, буквено-цифрові та штрихові.

Цифровий алфавіт коду — це алфавіт, знаками якого є цифри. Наприклад, відповідно до вимоги загальнодержавного класифікатора промислової і сільськогосподарської продукції (ЗКП/ВКУ) консерви «Молоко згущене» мають код 67.

Буквений алфавіт коду — це алфавіт, знаками якого є букви алфавіту.

Буквено-цифровий алфавіт коду — це алфавіт, знаками якого є букви і цифри. Наприклад, у класі сільськогосподарської продукції свіжі овочі мають код С4, а у класі продукції харчової промисловості карамель має код Н42.

Штриховий алфавіт коду — це алфавіт, знаками якого є штрихи та пробіли, ширина яких читається за допомогою сканерів у вигляді цифр. Прикладами таких кодів можуть бути штрихові коди EAN та UPA, які широко використовуються в міжнародній практиці, а в останній час енергійно впроваджуються в Україні.

Основа коду — це число знаків а алфавіті коду.

Розряд коду — це позиція знака в коді. Кожен знак у коді характеризує спеціально обумовлену ознаку товару. У зв’язку з цим розряд коду несе певне змістовне навантаження.

Довжина коду — це число знаків у коді (без врахування пробілів).

Наприклад, товар має код 54 3121 1211. Основа цього коду має 12 знаків (десять цифр і два пробіли) а його довжина 10 знаків (пробіли в довжині коду не враховуються).

Для кодування товарів і інших об’єктів використовуються декілька способів, які являють собою різновиди методу кодування. Це порядковий, серійно-порядковий, послідовний і паралельний способи.

Порядковий метод кодування — побудова і присвоєння коду із чисел натурального ряду. Прикладом порядкового кодування може служити присвоєння чисел (коду) прізвищам студентів у журналі академічної групи. Це найбільш простий і розповсюджений метод кодування, який не потребує певних знань у цій сфері. Він дозволяє кодувати об’єкти, що класифікуються за однією або декількома обумовленими чи випадковими ознаками. Наприклад, прізвища студентів у журналі академічної групи кодуються по алфавіту перших букв (обумовлена ознака); інші ознаки (вік, стать, рівень підготовки тощо) — випадкові.

Серійно-порядковий метод кодування — побудова і присвоєння коду із чисел натурального ряду, закріплення окремих серій і діапазонів цих чисел за об’єктами класифікації з певними ознаками. Прикладом такого кодування може служити присвоєння порядкових номерів певній групі товарів. Наприклад, консерви рибні мають індекс Р (рибна промисловість), а лосось далекосхідний натуральний — горбуша в цій серії має порядковий номер — 85.

Послідовний метод кодування — утворення і присвоєння коду класифікаційному групуванню і об’єкту класифікації з використанням кодів послідовно розташованих підпорядкованих групувань, одержаних при ієрархічному методі класифікації. Головною перевагою цього методу є високий ступінь упорядкування об’єктів кодування і можливість виявлення загальних та окремих ознак.

2.

Відповідно до ДСТУ 3144—95 «кодування товарів — це присвоєння товарам умовних позначень у вигляді цифрового, буквено-цифрового та штрихового коду з метою їх ідентифікації».

Ідентифікація об’єктів — це процес, який дозволяє із великої кількості об’єктів виділити групу, що мають однакові властивості (фізичні, хімічні, споживчі тощо), завдяки яким вони і відрізняються від інших об’єктів.

Код — це знак або сукупність знаків, що використовуються для позначення класифікаційного угрупування об’єкта класифікації.

Метою кодування є систематизація об’єктів шляхом їхньої ідентифікації і присвоєння умовного позначення (коду), завдяки якому можна знайти і розпізнати будь-який об’єкт серед багатьох інших.

Необхідність в кодуванні товарів і інших об’єктів існувала давно, але особливо зросла значущість кодування в останні десятиріччя у зв’язку з впровадженням електронно-обчислювальної техніки, тому що воно (кодування) полегшує обробку техніко-економічної інформації, підвищує ефективність функціонування АСУ.

Наявність коду на товарах або упаковці піднімає до того ж авторитет фірми, відіграє роль реклами товару і самого підприємства, підвищує конкурентоспроможність товару на міжнародному ринку.

Застосування кодування об’єктів разом з ЕОМ забезпечує:

— виробникам — автоматизований облік кількості виробленої продукції, її сортування і нарізне розміщення в складах; облік товарних запасів; автоматизоване формування замовлень і своєчасне відправлення товарів у торгову мережу;

— оптовим посередникам — швидке приймання товарів за кількістю й асортиментом; облік і контроль товарних запасів на складах; своєчасну відгрузку товарів у роздрібну торгову мережу;

— транспортним організаціям — скорочення часу на приймання та здачу товарів;

— працівникам роздрібної торгівлі — швидке та якісне приймання товарів за кількістю й асортиментом, їх розміщення в сховищах торгового підприємства, автоматизований облік і контроль товарних запасів, контроль за збереженням товарів, ритмічне поповнення товарних запасів в міру реалізації окремих груп товарів.

3.

Технологія штрихового кодування — це новий науково-технічний напрямок, це автоматизовані комп’ютерні специфічні інформаційні технології, що стосуються усіх сфер діяльності людини.

Введення нових технологій штрихового кодування дозволить забезпечити вирішення таких задач:

— забезпечити технологічні рішення входження України в світові системи: товарної нумерації (ЕАN), товарного обігу (ВТО), інформації (Інтернет) тощо;

— створити єдину нормативно-правову базу використання інформаційних технологій в ринковій діяльності;

— використовувати додатковий інформаційний захист документообігу, цінних паперів, продукції представницького призначення від підробок і фальсифікації;

— організувати оперативний контроль за процесами виробництва і руху товарів;

— оптимізувати більшість процесів управління технологією товаропросування;

— одержувати правдиву інформацію і на основі цієї інформації швидко приймати адекватні рішення;

— контролювати динаміку пролажу товарів;

— регулювати рівні товарних запасів;

— організувати оперативний облік і прогнозування попиту на товари;

— автоматизувати ведення бухгалтерського обліку;

— підвищувати точність і швидкість обробки інформації на усьому шляху товаропросування: виробник — оптовий посередник — продавець роздрібної мережі — покупець;

— створити принципо нову розрахунково-касову систему.

Міжнародні інтеграційні процеси і, перш за все, процеси науково-технологічного і економічного розвитку держави неможливі без інформаційного забезпечення міжнародного регулювання ринкових відносин.

Україна не може розвивати товарно-грошовий обіг, не використовуючи досвід світової економічної системи, влада не може забезпечити стійкий розвиток держави, якщо не будуть введені механізми достовірного обліку, контролю і управління ресурсами життєдіяльності і бюджетом на всіх рівнях.

Підприємства усіх форм власності, суб’єкти господарської діяльності в Україні не можуть здійснювати рентабельну господарську діяльність, нормальну ринкову структуризацію, виробляти і реалізовувати конкурентоспроможну продукцію, якщо не будуть використовуватися унікальні можливості нових інформаційних технологій і на їх основі — автоматизованих систем різного призначення.

Підприємці в Україні не зможуть вибрати правильні й перспективні напрямки розвитку підприємницької діяльності, якщо не проникнутися ідеєю використання нових інформаційних засобів і методів стабільної ринкової господарської діяльності, якщо не створити бажаний для влади базовий соціальний клас мілких і середніх власників.

Споживачі України, як і раніше, будуть мати певні труднощі у використанні своїх прав на одержання достовірної і необхідної інформації, для захисту своїх прав на споживання якісних і безпечних товарів і послуг, на надання соціальних гарантій і розвиток соціальних послуг, якщо залишать без уваги і підтримки нові інформаційні технології.

Все це пов’язано з технологіями штрихового кодування.

Цільове призначення використання штрихового кодування — це забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, автоматизований облік, контроль і управління ресурсами життєдіяльності і бюджетом усіх рівнів в інтересах стійкого розвитку економіки держави…

Штрихові коди стали для нас звичним явищем. Ми бачимо їх на споживчих товарах і завдяки їм можемо визначити державу, фірму-виробника, а також належність товару до певної номенклатурної групи.

Різноманітні процеси ринкових відносин відбуваються в інформаційному просторі на різних взаємопов’язаних рівнях: локальному, регіональному, національному, міжнародному. Таким чином, інформаційний фактор є важливим регулятором динамічних процесів ринкової економіки.

Інформація — це особливий вид капіталу, вона повинна бути доступною, регульованою і керованою. Збір, зберігання, обробку, передачу і використання інформації забезпечують так звані інформаційні технології. Взаємозв’язок і міжнародний характер ринкових економічних відносин, їх прямий і непрямий вплив на господарську діяльність кожного окремого підприємства вимагають від інформаційних технологій великої швидкодії, високої точності і надійності, автоматизації та системності.

4.

В умовах конкурентного середовища значна частина інформації повинна бути оперативною, а також недоступною для її використання нерегламентованими користувачами. Тому більшість інформаційних технологій базуються на зберіганні і передаванні інформації в закодованому вигляді.

Особливе місце серед технологій автоматичної ідентифікації займають технології штрихового кодування. В міжнародній практиці товарно-грошового обігу в ринковій економіці всі види продукції в обов’язковому порядку повинні бути закодовані і промарковані єдиним універсальним штриховим кодом. У США близько 90% усіх товарів, що виробляються, мають штрихові коди, в Німеччині — понад 80%, у Франції — понад 70%.

Серед існуючого різноманіття штрихових кодів можна виділити три типи. До першого типу штрихових кодів належать коди, що використовуються для ідентифікації продукції, товарів та послуг. За своєю структурою — це багато-розрядні лінійні штрихові коди, які поділяються на товарні, пакувальні та технологічні.

До другого типу належать коди, що використовуються для програмно-технічного забезпечення процесів автоматизації і системобудування. За своєю структурою — це багато-розрядні лінійні або двомірні (матричні) штрихові коди, які мають у закодованому вигляді програму або набір команд для управління автоматизованою системою. В цьому випадку штриховий код є засобом графічного математичного програмування будь-якої числової або буквеної (текстової) інформації. Такий штриховий код виступає носієм закодованої інформації. Графічне кодування відбувається за допомогою різних розмірів штрихів і проміжків між ними.

До третього типу відносяться коди, що використовуються для захисту інформації від несанкціонованого користування. Частіше за все це штрихові коди, що виконують функції інформаційного захисту документообігу, цінних паперів, соціально значущих споживчих товарів від підробок і фальсифікацій.

Споживачі часто думають, що саме штриховий код є носієм необхідної інформації, яка при його декодуванні буде мати початковий вигляд і що за допомогою штрихового кода можна визначити споживні властивості товарів.

Інколи в оману вводить споживачів і той факт, що штрихові коди на упаковці і тарі не співпадають зі штриховими кодами на товарі.

Позитивним моментом кодування інформації штриховими кодами являється те, що з’являється можливість використовувати різні види інформаційних каналів зв’язку (поштових, телефонних, телеграфних, радіоканалів, оптико-волоконних мереж, космічних систем зв’язку тощо).

5.

Штрихові коди поділяються на дві групи: товарні та технологічні . Товарні штрихові коди використовуються для ідентифікації виробників товарів . Це , наприклад , товарний код EAN. Технологічні штрихові коди наносяться на будь-які об’єкти для автоматизованого збору інформації про їх переміщення та подальшому застосуванні споживачами . Ці коди можуть використовуватися окремо або разом з товарними кодами EAN. Технологічні коди застосовуються для ідентифікації об’єктів , місць зберігання , тари , деталей , вузлів , матеріалів , як елемент автоматизованої системи управління підприємством.

2 . Товарні штрихові коди.

Загальні відомості про EAN / UCC.

EAN / UCC — це глобальна міжнародна система товарних номерів , утворена на основі Європейської ( European Article Numbering Association — EAN International ) і Північно — Американської ( Uniform Code Council — UCC ) асоціацій товарної нумерації.

В даний час (станом на 2001 р.) система EAN / UCC об’єднує 92 національні організації в 94 країнах світу. Система EAN / UCC за своїм статусом є необов’язковою і добровільною. У світі не існує нормативних актів, які зобов’язують підприємство ( компанію) вступати в EAN і наносити на упаковку штрихові коди (виняток становлять Україна , Татарстан і Москва).

У Російській Федерації національною організацією товарної нумерації — членом EAN International є Асоціація автоматичної ідентифікації ЮНІСКАН / EAN РОСІЯ. Вона налічує близько 5000 підприємств-членів . Всім їм присвоєні унікальні ідентифікаційні номери , які починаються з цифр 460 (EAN РОСІЯ ) .

Відповідно до правил EAN International на упаковку товару номер EAN — 13 наноситься у вигляді символу штрихового коду EAN / UCC . Ця символіка затверджена як європейським стандартом EN797 , так і російським ГОСТ Р 51201-98 .

Асоціація користувачів EAN встановила ряд обов’язкових і рекомендованих вимог , які повинні виконуватися на всіх етапах використання штрихового коду. Основні вимоги :

• перші два або три розряди штрихового коду повинні позначати код національного відомства , що присвоєний асоціацією EAN. Прийнято називати ці розряди префіксами ( прапорами ) і позначати fl , f2 , f3 ;

• ідентифікація товару повинна бути цифровий і відповідати формату EAN — 8 , EAN — 13 ;

• кожна різновид товару повинна мати свій ідентифікаційний код , а будь-яка зміна виду товару (ціна , колір , сорт , розмір , упаковка) змінює і ідентифікаційний код товару;

• правила кодування всередині країни , що встановлюються національним відомством , повинні гарантувати , що для двох різних товарів не буде однакових кодів ;

• системи ведення штрихових кодів повинні передбачати можливість присвоєння новим товарам кодів старих товарів не раніше , ніж через три роки після вилучення старого товару зі сфери торгівлі ;

• можливість однозначно ідентифікувати товари незалежно від їх виробників.

Одні й ті ж пристрої зчитують коди EAN -8 та EAN -13.

Структура коду EAN / UCC *

Штриховий код ЕAN — 13 складається з 13 цифр. Номер товару в штрихове коді EAN — 13 служить ключем до інформації, що зберігається в базах даних. Номер EAN — 13 має наступну структуру ( зліва направо):

• перші 2-3 цифри — це префікс , або код національної організації — члена EAN International ( для Росії — 460 ) ;

• перші 7-9 цифр, включаючи префікс , — це реєстраційний номер підприємства всередині національної організації ;

• наступна група цифр — це порядковий номер продукції всередині підприємства;

• остання 13-а цифра — контрольне число. Воно обчислюється з попередніх дванадцяти .префіксПерші цифри коду EAN називаються префіксом національної організації . Їх присвоює EAN International .

6.

Сучасні методи організації виробничих процесів передбачають максимальну автоматизацію обліку та контролю. Введення даних вручну з клавіатури забирає багато часу, крім того, існує велика вірогідність введення помилкових даних.

Вирішити проблеми, пов’язані з ручним вводом даних допомагають штрихові коди.

Штриховий код являє собою послідовність штрихів та проміжків визначеного розміру, за допомогою яких кодуються цифри, букви та інші символи. Закодовану в штриховому коді інформацію можна автоматично зчитати за допомогою спеціальних пристроїв — сканерів штрихового коду. Кожна цифра або буква в штриховому коді відображається комбінацією штрихів та проміжків за чітко визначеними правилами. Під час зчитування сканер вимірює світло, відбите від темних та світлих ділянок штрихового коду.

Кожний штриховий код будується за визначеними заздалегідь стандартними правилами. Сукупність таких правил називається символікою штрихового коду (або штрихкодовою символікою). Штрихкодова символіка передбачає певні правила кодування кожного символу (цифри, букви тощо), встановлює вимоги до друку та зчитування штрихкодових позначок.

Лінійна символіка штрихового коду — така, за правилами якої закодовані дані подають послідовністю штрихів та проміжків, розташованих на одній прямій лінії. На сьогодні лінійні штрихові коди є найбільш розповсюдженими носіями даних, призначених для автоматизованого зчитування завдяки низькій вартості їх застосування, хоча набувають все більшого поширення й штрихові коди, в яких дані подаються за допомогою графічних елементів, розташованих на площині (двовимірні символіки).

Згідно правил, визначених символікою, формується штрихкодова позначка — те, що в побуті власне й називають штриховим кодом. На малюнку нижче як приклад показані основні обов’язкові елементи штрихкодової позначки EAN-13.

За допомогою штрихового коду зашифрована інформація про деякі з найбільш істотних параметрів продукції. Найбільш поширені американський Універсальний товарний код UPC і Європейська система кодування EAN

Відповідно до тієї чи іншої системи, кожному виду виробу привласнюється свій номер, що найчастіше складається з 13 цифр (EAN-13).

Візьмемо, наприклад, цифровий код: 4044572307200. Перші дві цифри (40) означають країну походження (виготовлювача або продавця — Німеччина) продукту, наступні п’ять (44572) – підприємство-виготовлювач, ще п’ять (307200) – найменування товару, його споживчі властивості, розміри, масу, колір. Остання цифра (0) контрольна, що використовується для перевірки правильності зчитування штрихів сканером.

Код товару описується наступним чином:

1 цифра: найменування товару,

2 цифра: споживчі властивості,

3 цифра: розміри, маса,

4 цифра: інгредієнти,

5 цифра: колір.

Приклад обчислення контрольної цифри для визначення дійсності товару:

1. Скласти цифри, що знаходяться на парних місцях: 0+4+7+3+7+0=21

2. Отриману суму помножити на 3: 21×3=63

3. Скласти цифри, що знаходяться на непарних місцях, без контрольної цифри: 4+4+5+2+0+2=17

4. Скласти числа, зазначені в пунктах 2 і 3: 63+17=80

5. Відкинути десятки: 80 —> (8)0—> 0

6. Від 10 відняти отримане в пункті 5: 10-0=0 (відкинути десятки)

Якщо отримана після розрахунку цифра не співпаде з контрольною цифрою у штрих-коді, це означає, що товар зроблений незаконно.

Можливий також варіант, коли для коду країни-виготовлювача відводиться три знаки, а для коду підприємства – чотири. Товари, що мають надто малий розмір, можуть мати короткий код, що складається з восьми цифр — EAN-8. Для передачі інформації про вантажі між підприємствами використовують EAN-128, який містить в собі, наприклад код товара, терміни придатності, розміри, обсяг, код партії виробника.

7.

Візьмемо за основу цифровий код: 4820024700016 –

Скласти цифри, що стоять на парних місцях: 8 +0 +2 +7 +0 +1 = 18

Отриману суму помножити на 3: 18×3 = 54

Скласти цифри, що стоять на непарних місцях, без контрольної цифри: 4 +2 +0 +4 +0 +0 = 10

Скласти числа, зазначені в пунктах 2 і 3: 54 +10 = 64

Відкинути десятки (або взяти від числа тільки останню цифру): одержимо 4 З 10 відняти отриману цифру у пункті 5: 10-4 = 6

NB! Якщо отримана після розрахунку цифра не збігається з контрольною цифрою в штрих-коді, це означає, що товар вироблений незаконно.






Практическая работа



Практическая работа №6

Анализ развития заповедной сети

Ход работы:

1.Введение

Природа Украины щедра, богата и разнообразна. Мягкий умеренный климат, плодородные грунты, значительное количество водных источников создают благоприятные условия для произрастания лесной, луговой и степной растительности и получения высоких урожаев многих видов сельскохозяйственных культур. Процесс антропизации природных ландшафтов республики продолжается, и изменение экосистем приобретает с каждым годом более широкие масштабы. В связи с этим необходимо принять меры для сохранения уникальных ландшафтов, редчайших и исчезающих видов растений и животных, всего генофонда растительного и животного царства с целью познания законов природы и взаимосвязей его отдельных компонентов для обеспечения более благоприятных условий научно-технического прогресса и оптимальных экологических условий для грядущих поколений.

Для этих целей на Украине существует сеть природно-заповедных объектов, к которым относятся:

4 биосферных заповедника;

16 природных заповедников;

11 национальных природных парков;

37 региональных ландшафтных парков;

2375 заказников;

2963 памятника природы;

746 заповедных урочищ;

22 ботанических сада;

34 дендрологических парка;

12 зоологических парков;

514 парков памятников садово-паркового искусства.

2. Классификация природно-заповедных территорий Украины

Природные территории и объекты:

2.1 Биосферные заповедники

Общая характеристика биосферных заповедников

Украины и управление ими

В соответствии с законодательством Украины биосферный заповедник это природоохранное научно-исследовательское учреждение международного значения, которое создается с целью сохранения в природном состоянии наиболее типичных природных комплексов биосферы, проведения фонового экологического мониторинга, изучения окружающей среды и ее изменений под действием антропогенных факторов.

Сегодня на территории Украины действуют несколько биосферных заповедников: «Аскания-Нова», Черноморский, Карпатский, Дунайский.

Биосферный заповедник «Аскания-Нова» им. Ф.Э.Фальц-Фейна созданный в 1898 году. С 1985г. занесен Бюро Международного координационного совета по программе ЮНЕСКО «Человек и биосфера» в международную сеть биосферных заповедников. Это природоохранное и научно-исследовательское учреждение государственного и международного значения общей площадью 33397,6га. Его землевладение состоит из целинной степи, дендрологического парка, зоопарка. По классической схеме вокруг проходит буферная зона шириной 1-1,5 км.

Одним из наиболее известных эколого-просветительных центров Карпатского региона является Карпатский биосферный заповедник (КБЗ).

Он создан в 1968 году, в 1992г включен в международную сеть биосферных заповедников. Общая площадь – 57880га, состоит из шести разрозненных массивов, а также ботанических заказников государственного значения «Черная Гора» и «Юливская Гора». Статус биосферного резервата обозначил и новые задания. Вместе с охраной экосистем и ландшафтов деятельность КБЗ сейчас направлена на длительное экологическое, экономическое и социальное развитие региона, а также сохранение его культурного и исторического наследия.

Черноморский биосферный заповедник самостоятельным природоохранным и научно-исследовательским учреждением стал в 1933 году, а статус биосферного получил в 1984 году.

Это самый большой в Украине заповедник, территория которого состоит из разных ландшафтов приморского юга. Главной целью заповедника является охрана зимующих гнездовых и перелетных птиц.

В 1998 году Указом Президента Украины был создан Дунайский биосферный заповедник на базе заповедника «Дунайские плавни». К этому времени это был Дунайский филиал Черноморского заповедника площадью 7758га. Сегодня его общая площадь составляет 46403га, из них 6890 га занимает акватория. В состав заповедника входят и острова: Ермаков, Кубанский, Анкудинов, Полуденный, Стамбульский и др.

В программе перспективного развития заповедного дела в Украине («Заповедники») подчеркивается, что основные проблемы развития заповедного дела в Украине связаны в первую очередь с несовершенностью системы управления в этой сфере.

Управление биосферными заповедниками проводится их специальными администрациями, в состав которых входят научные подразделения, службы охраны, хозяйственного и другого обслуживания.

В управлении имеют право принимать участие объединения граждан, уставами которых предусмотрена деятельность в области охраны окружающей среды.

Вопросы управления биосферными заповедниками, как одной из категорий природно-заповедного фонда, регулируется Законом Украины «О природно-заповедном фонде Украины», принятом еще в 1992 году. Указом Президента Украины «О биосферных заповедниках» даны указания разработать Положения о каждом конкретном биосферном заповеднике.

На сегодняшний день в Украине нет единого нормативного акта, который бы регулировал вопросы управления биосферными заповедниками. Поэтому есть потребность в разработке и принятии Закона Украины «О биосферных заповедниках», в котором, кроме прочих, четко были бы определены вопросы управления, функции каждого подразделения, т.е., чтобы эти вопросы регулировались на законодательном уровне, а не подзаконными нормативными актами. В таком случае будет возможность предотвращать проблемы, возникающие в этих вопросах, в том числе и во взаимоотношениях с другими странами.

2.2 Природные заповедники

Природные заповедники Украины – природоохранные, научно-исследовательские учреждения общегосударственного значения, которые созданы с целью сохранения в естественном состоянии типичных или уникальных природных комплексов, характерных для данной ландшафтной зоны, а так же изучение естественных процессов и явлений, происходящих на их территории.

2.3 Национальные природные парки

Система национальных природных парков Украины начала формироваться с 1980 года — со времени создания первого — Карпатского НПП. В настоящее время в Украине действует 11 НПП (см. таблицу). К 2015 г. планируется создать до 40 НПП. В соответствии с законодательством, НПП создаются подчинением специально уполномоченному государственному органу в области охраны окружающей природной среды — Министерства экологии и природных ресурсов Украины, и лишь в особых случаях в подчинении Государственного комитета по лесному хозяйству Украины.

Название

Год создания

Площадь, га: всего/ в собст-сти парка

Местоположение

Подчинение

Функциональное зонирование (зоны, га)

Кол-во видов растений** и животных***: всего/ из них в ККУ

1. Карпатский

03.06.1980

50303/ 38583

Ивано-Франковская обл.

Минэкоресурсов Украины

заповедная-10968 га, рекреац.-хозяйственная -39335га*

Р: 1105/78Ж: 185/32

2. Шацкий

28.12.1983

32830/ 18810; с 16.08.99 — 48977/ 18972,2

Волынская обл.

Госкомлесхоз Украины

заповедная-5925га, регулируемой рекреации -11623га, стационарной рекреации — 1971га, хоз.зона — 13311 га*

Р: 789/32Ж: -/33

3. Синевир

05.01.1989

40400/ —

Закарпатская обл.

Минэкоресурсов Украины

заповедная-5807га, регулир. рекреации -21396га, стац. рекреации — 11га, хоз.зона — 13192 га

Р: 914/38Ж: 236/22

4. Азово-Сивашский

25.02. 1993

57,4 тыс./ 57,4 тыс.

Херсонская обл.

Госкомлесхоз Украины

заповедная-38975,3 га, регулир. рекреации -599,1 га, стац. рекреации — 108,7га, хоз.зона-12473 га

Р: 308/12Ж: 250/48

5. Вижницкий

30.08.1995

7928,4/ 1013,4

Черновицкая обл.

Минэкоресурсов Украины

Р: 630/34Ж: 186/19

6.Подольские Товтры

1996

261316/ 1300

Хмельницкая обл.

Минэкоресурсов Украины

в хоз.зоне: 97 КСП, по 3 совхоза и лесхоза, 59 фермерских и 41 др.хоз-в, 40105 инд. собств-ков

Р: 1700/60Ж: 217/29

7. Святые горы

13.02.1997

40589/ 11878

Донецкая обл.

Минэкоресурсов Украины

Р: 943/48Ж: 256/50

8.Яворивский

04.07.1998

7078,6/ 2885,5

Львовская обл.

Минэкоресурсов Украин

Р: ~700/40Ж: -/27

9.Сколевские Бескиды

11.02.1999

35684/ 24702

Львовская обл.

Госкомлесхоз Украины

Р: ~600/50Ж: -/-

10.Деснянско-Старогутский

23.02.1999

16215,1/ 7272,6

Сумская обл.

Минэкоресурсов Украины

Р: 800/20Ж: -/-

11. Ужанский

27.09.1999

39159,3/ 149046

Закарпатская обл.

Минэкоресурсов Украины

Примечания: * — в настоящее время готовится новый проект организации парка; ** — высшие сосудистые растения; *** — позвоночные животные; — — данные отсутствуют.

По данным В.А. Онищенко (1998), площадь, занятая неприродными экосистемами в НПП Украины, составляет в среднем чуть менее 50 % и варьирует от 1% до 70% («Подольские Товтры»). Площадь территорий НПП, являющаяся собственностью парка, колеблется от 1% («Подольские Товтры») до 100% (Азово-Сивашский) и составляет в среднем 48 %. Из общей площади НПП Украины в их землепользовании находится всего 25 %. Без учета НПП «Подольские Товтры» эти показатели составляют соответственно 56 % и 52 %.

В большинстве НПП Украины проживает местное население. При этом в некоторых из них плотность населения не отличается от окружающих территорий, а иногда даже больше. Так, в НПП «Подольские Товтры» плотность населения составляет 54 чел./км2, а вместе с г. Каменец-Подольский, который окружен парком, — 98 чел./км2. В целом по Хмельницкой области этот показатель равен 75 чел./км2. Плотность в Шацком НПП (36 чел./км2) близка к средней для Украинского Полесья.

Во всех парках ведется хозяйственная деятельность, связанная с изъятием вещества из природных комплексов. Прежде всего это изъятие древесины. Рубки за пределами заповедных зон (а иногда и в заповедной зоне) ведутся в больших объемах. Большие площади занимают сельскохозяйственные угодья. Наименее освоенной является территория Азово-Сивашского НПП, где постоянное население практически отсутствует. Экотуризм там не развит, преобладает такой вид рекреационной деятельности, как охота за очень высокую плату.

Вышеприведенный анализ состояния НПП Украины (Онищенко, 1998) показывает, что наши парки мало соответствуют международным требованиям, предъявляемым к объектам II категории «Национальный парк», и больше относятся к категории V — «Охраняемый ландшафт» (в первую очередь НПП «Подольские Товтры») по классификации МСОП. Несмотря на все проблемы, НПП Украины играют важную роль в системе природно-заповедного фонда. Природоохранные территории высокого статуса с дифференцированным режимом охраны и использования, с огромным экономическим потенциалом позволяют эффективно развивать целые регионы, сочетать экономическое развитие с охраной природы. Работу сотрудников НПП в нынешних условиях иначе, как героической не назовешь.

2.4 Региональные ландшафтные парки – природоохранные рекреационные учреждения регионального или местного значения, созданные с целью сохранения в естественном состоянии типичных или уникальных природных комплексов и обеспечения условий организации отдыха населения.

2.5 Заказники – естественные территории или акватории, созданные с целью сохранения и возобновления природных комплексов и их компонентов.

2.6 Памятники природы – отдельные, уникальные природные образования, созданные с целью сохранения их в естественном состоянии и имеющие особое природоохранное, научное и познавательное значение.

2.7 Заповедные урочища – лесные, степные, болотные и другие целостные ландшафты, созданные с целью сохранения их в естественном состоянии и имеющие природоохранное, научное и эстетическое значение.

Искусственно созданные заповедные территории:

2.8 Ботанические сады – заповедные территории, созданные с целью сохранения, изучения, акклиматизации, размножения в специальных условиях редких и типичных видов местной и мировой флоры.

2.9 Дендрологические парки – заповедные территории, созданные с целью сохранения и изучения в специальных условиях разнообразных видов деревьев, кустарников и их композиций для наиболее эффективного научного, культурного и рекреационного использования.

Рассмотрим один из самых известных дендрологических парков Украины.

Уманский дендрологический парк «Софиевка» НАН Украины является шедевром мирового садово-паркового искусства конца XVIII — начала XIX веков. Парк раскинулся на площади 154,7 гектаров на окраине старинного города Умани Черкасской области. Это образец пейзажной парковой композиции воды, земли, архитектурных сооружений и скульптур. Основан парк в 1796 году богатым польским магнатом Станиславом Потоцким в честь жены красавицы-гречанки Софии, и был подарен ей в день ее именин в мае 1802 года. Идея создания парка в романтическом стиле с использованием римской и греческой мифологии принадлежала самой Софии. В короткий срок был создан этот шедевр, который на протяжении 200 лет поражает посетителей своей красотой. Удивительные пейзажи, экзотические растения, античные скульптуры, водоемы, каскады, фонтаны, каменные гроты — всё это можно увидеть, посетив парк.

2.10 Зоологические парки – искусственно созданные заповедные территории, образованные с целью создания экспозиций редких, экзотических или местных видов животных, сохранение их генофонда, изучение дикой фауны и разработки научных основ их разведения в неволе.

2.11 Парки-памятники садово-паркового искусства – наиболее значимые и ценные образцы паркового строительства, охраняемые с целью их дальнейшего использования в эстетических, научных и оздоровительных целях.

Рассмотрев широкое разнообразие заповедных территорий Украины возникает вопрос, для какой цели они созданы? Какие задачи у современного заповедного дела?

3. Цель и задачи заповедного дела в Украине

Целью заповедного дела является сохранение ландшафтного и биологического разнообразия, прежде всего, редких и исчезающих видов растений и животных, растительных сообществ и типов природных экосистем, поддержание общего экологического баланса и содействие устойчивому развитию регионов и государства в целом.

К главным задачам заповедного дела относятся:

• развитие нормативно-законодательной базы в сфере заповедного дела с учетом международных обязательств Украины и в связи с развитием теории и практики ведения природоохранной деятельности;

• выявление и заповедание или резервирование для дальнейшего включения в ПЗФ территорий, которые требуют охраны;

• обеспечение сохранения в границах ПЗФ ландшафтного и биологического разнообразия, прежде всего, редких и исчезающих видов растений и животных, растительных сообществ и типов природных экосистем путем осуществления надлежащего менеджмента с использованием наилучших мировых образцов и практики в природоохранной сфере;

• участие в формировании единой национальной экосети Украины путем содействия сохранению всех природных и восстановлению, по мере необходимости и возможности, нарушенных экосистем в регионах и участие в создании Пан-Европейской экосети;

• содействие участию учреждений ПЗФ в обеспечении устойчивого развития регионов через сотрудничество учреждений со структурами власти, пользователями и собственниками земель, привлечение общественности к управлению территориями и объектами ПЗФ, предоставление рекреационных услуг, содействие занятости местного населения;

• осуществление эколого-образовательной, просветительской и пропагандистской деятельности с целью повышения престижа заповедного дела, воспитания уважительного отношения к природе и природоохранным территориям, любви к Родине.

Задачи при осуществлении научной деятельности и мониторинга в границах ПЗФ:

1. Ведение Летописи природы в соответствии с утвержденной в 2002 г. Минэкоресурсов Украины и НАНУкраины Программой Летописи природы.

2. Разработка научных основ обеспечения менеджмента сохранения ландшафтного и биотического разнообразия, прежде всего редких и исчезающих видов растений и животных, растительных сообществ и типов природных экосистем.

3. Разработка научных обоснований лимитов природопользования.

4. Научное обоснование осуществления эколого-образовательной и рекреационной деятельности.

5. Осуществление мониторинга биосферных процессов (биосферные заповедники).

Задачи при осуществлении эколого-образовательной и рекреационной деятельности в границах ПЗФ:

1. Реализация Концепции управление экологическим образованием в объектах природно-заповедного фонда (2002 г.).

2. Пропаганда ценностей территории/объекта ПЗФ, достижений природно-заповедного учреждения и общих идей охраны природы среди местного населения, в особенности школьной молодежи, и посетителей.

3. Развитие рекреационной деятельности: разработка специальных бизнес-планов, рекреационное обустройство территории, создание порталов в Интернете, заключение договоров с туристическими фирмами и т.п.

4. Расширение объемов предоставления платных услуг.

5. По возможности более широкое привлечение к рекреационной деятельности местного населения, использование возможностей зеленого (сельского) туризма.

Задачи при осуществлении хозяйственной деятельности в границах ПЗФ:

1. Осуществление хозяйственной деятельности в соответствии с Проектами организации территории, охраны, использования и воспроизведения природных комплексов территорий/объектов ПЗФ.

2. Осуществление природопользования в соответствии с Инструкцией о порядке установления лимитов на использование природных ресурсов в границах территорий и объектов природно-заповедного фонда общегосударственного значения и Инструкцией о порядке выдачи разрешений на специальное использование природных ресурсов в границах территорий и объектов природно-заповедного фонда общегосударственного значения (утвержденные приказом от 12.03.1993 г. №19).

3. Расширение объемов платных услуг по отдельным видам хозяйственной деятельности.

4. Осуществление восстановительных работ и природоохранных мероприятий.

В наше время нужно знать, на чём основывается заповедное дело, какие его основные принципы, какая идеология. Ведь в данный момент чрезвычайно важно сохранить живую природу любыми методами (в том числе созданием и разработкой заповедных территорий) которая находится под мощным антропогенным прессом. Рассмотрим эту идеологию.

Вывод:

Проанализировав собранную информацию о составе природно-заповедного фонда Украины, я узнала, что в его состав входят: 4 биосферных заповедника; 16 природных заповедников; 11 национальных природных парков; 37 региональных ландшафтных парков; 2375 заказников; 2963 памятника природы; 746 заповедных урочищ; 22 ботанических сада; 34 дендрологических парка; 12 зоологических парков; 514 парков памятников садово-паркового искусства. По происхождению природно-заповедные территории делятся на природные территории и объекты (к которым относятся биосферные заповедники, природные заповедники, национальные природные парки, региональные ландшафтные парки, заказники, памятники природы, заповедные урочища) и на искусственно созданные заповедные территории (ботанические сады, парки-памятники садово-паркового искусства, зоологические парки, дендрологические парки).

Рассмотрев широкое разнообразие заповедных территорий нашей страны, я изучила цели и задачи современного заповедного дела Украины, основные из которых состоят в следующем:

развитие нормативно-законодательной базы в сфере заповедного дела;

выявление резервирование для дальнейшего включения в ПЗФ территорий, которые требуют охраны;

обеспечение сохранения редких и исчезающих видов растений и животных;

участие в формировании единой национальной экологической сети Украины;

привлечение общественности к управлению территориями и объектами ПЗФ;

осуществление эколого-образовательной, просветительской и пропагандистской деятельности;

осуществление мониторинга биосферных процессов.

В настоящее время в заповедном деле имеется три основных идеологии, которые можно охарактеризовать как 1) ресурсизм; 2) классическое заповедное дело; 3) «глубинная экология» (этика дикой природы), каждая из которых мотивирует создание базовых типов охраняемых природных территорий.






map