реферат Гербера



2. Вирощування на зріз гербери

Родина складноцвітих (Asteraceae). Рід нараховує більш як 80 видів. Багаторічна трав’яниста рослина з вкороченим і злегка потовщеним стеблом. Кореневище вкорочене, з довгими мало розгалуженими коренями, що глибоко проникають у грунт. Листки подовжені, зібрані у розетку.

У промислових квітникарських господарствах, культивують в основному сорти селекції Німеччини та Голландії. Гербери об’єднані у 6 технологічних груп:

Вузько-пелюсткові велико-квіткові:

Суцвіття діаметром 10—13 см, довжина квітконоса — 60—70 см. Сорти: Алгол (Algol) — темно-вишневий, Beгa (Wega) — оранжево-жовтий, Мігар (Migar) — рожевий, Юпітер (Jupiter) — яскраво—жовтий.

Як вирощувати гербери

Середньо-пелюсткові велико-квіткові :

Суцвіття діаметром 11—13 см, довжина квітконоса — 65—70 см. Сорт Марс (Mars) —  ніжно-червоний.

Як вирощувати гербери

Широко-пелюсткові велико-квіткові :

Суцвіття діаметром 10—15 см, довжина квітконоса — 40—70 см. Сорти: Аламак (Alamak) — яскраво-червоний, Вєра (Wera) — рожевий, Деліос (Delios) —    червоний, Маркал (Магсаl) — оранжево-жовтий, Петер (Peter), Ромео (Romeo) — червоний, Сатурн (Saturn) — оранжевий.

Як вирощувати гербери

Вузько-пелюсткові напівмахрові і махрові :

Суцвіття діаметром 10—11 см, довжина квітконоса — 40—50 см. Сорти: Віола (Viola) — рожевий, Калинка (Kalinka) — жовтий, Соня (Sonja) — яскраво-червоний.

Як вирощувати гербери

Широко-пелюсткові напівмахрові і махрові :

відрізняються від попередньої групи більшою міцністю рослин. Суцвіття діаметром 11—14 см, довжина квітконоса — до 70 см. Сорт Іскра(Iscra) — напівмахровий, темно-червоний. Крім того, відомі такі латвійські сорти.

Вузько-пелюсткові напівмахрові :

Лієга (Liega) — рожевий і Яутрите (Jautrite) —  жовтий.

Розмноження гербер

Герберу розмножують насінням та вегетативно. Насіннєвий спосіб має ряд переваг порівняно з вегетативним, оскільки забезпечує одержання в короткий строк великої кількості здорового садивного матеріалу. Недоліком є висока варіабельність по декоративності та продуктивності.

Насіння достигає через 3—4 тижні. Вони різні за величиною, формою і забарвленням, у середньому 200—400 шт. насінин важать 1 г. Сіють одразу після збору, оскільки при зберіганні схожість значно знижується. Для сівби використовують пікірувальні ящики, наповнені верховим торфом. Витрата насіння на 1 пікірувальний ящик — 2 г. Зверху насіння загортають просіяним торфом, перлітом або промитим річковим піском. При температурі повітря 18—20°С сходи з’являються через 5—8 днів. Через 2—2,5 тижня, при появі першого справжнього листка, проводять пікірування у ящики на відстані 5 х 5 см з подальшим пересаджуванням у 8- сантиметрові горщики або пластмасові стаканчики.

При сівбі у травні—червні рослини готові до садіння на постійне місце у серпні, цвітіння починається у січні — лютому (через 6—7 міс), а масове цвітіння — у березні—квітні.

Вегетативне розмноження забезпечує одержання однорідного садивного матеріалу без втрати властивостей і якостей сортів та клонів і здійснюється поділом рослини або живцюванням.

Поділ рослин проводять навесні (березень—квітень). Рослини гербери розрізають ножем на частини з 1—2 пагонами.. Корені вкорочують до 20 см, а листкові пластинки обрізують на 1/3. Підготовані таким чином поділки прикопують у верховий торф, притінюють. Протягом місяця відбувається укорінення, після чого рослини можна пересаджувати на постійне місце.

Живцювання найбільш перспективне для промислового вирощування. Метод полягає у такому. Маточні рослини викопують з грунту, відмивають верхню частину ризоми від грунту, зберігаючи кореневу грудку, а надземні листки й точку росту зрізують. Місця зрізу дезинфікують (0,2 %-ний бенлат тощо). Рослини висаджують у парник з торфовим субстратом, на 5 см вище якого розміщують ризому.

Через 7—9 днів при температурі 22—25°С і вологості повітря 80—90 % із сплячих бруньок рослин відростають пагони. Після відростання пагонів рослини загартовують: знижують температуру, посилюють повітрообмін. Із зміцнілих рослин заготовляють живці: скальпелем або окулірувальним ножем зрізують молоді пагони разом із шматочками кореневища (5—10 мм) і двома листками.

Живці дезинфікують і висаджують у субстрат. Як субстрат використовують перліт (фракції 0,2—0,3 см) шаром 10 см або торф, вкритий 2—3-сантиметровим шаром перліту.

На постійне місце укорінені живці висаджують через 2—3 міс. Вихід укорінених живців 85—95 %. Для прискорення коренеутворення застосовують порошкову суміш стимулятора (на 100 г талька — 30—50 мг а-НУК, 5— 10 г вітаміну С і 0,5—1 г вітаміну В). Залежно від особливостей    маточників живці знімають 4—5 разів з інтервалом 20—ЗО днів. Із однієї маточної рослини одержують 25—30 здорових рослин. Масове цвітіння рослин настає через 5—6 міс.

Садіння геребер

Від строків садіння залежить початок цвітіння. Так, при весняному садінні початок цвітіння припадає на літні місяці, при літньому — на осінні, а в серпні—вересні — на зимово-весняний період.

Садіння у липні — на початку серпня забезпечує одержання зрізу з вересня по листопад, другу хвилю цвітіння у березні—квітні.

Схема і густота садіння залежать від тривалості вирощування. Так, при 1- річній культурі застосовують загущене садіння — 13— 15 рослин на 1 м2 (ЗО X 25 і 25 X 25 см), при 2-річній культурі висаджують 10 шт./м2 , незалежно від способу садіння коренева шийка повинна бути на 1—2 см вище поверхні субстрату. Заглиблення кореневої шийки часто призводить до загибелі рослин, знижує цвітіння.

Герберу вирощують на грядках, стелажах або в контейнерах. Грядки влаштовують з підгрунтовим підігрівом завширшки 1—1,2 м з товщиною поживного шару до 40—50 см, на глибині 60 закладають дренаж. Грядки підняті над доріжками на 15—25 см. Стелажі повинні мати підстелажний обігрів, високі борти і бажано сітчасте дно. Товщина шару субстрату не менше як ЗО см.

Контейнерний спосіб найтрудомісткий, але він має переваги перед вирощуванням на грядках і стелажах. Садіння можна проводити в будь-який час, використовувати оранжереї без підстелажного обігріву, легко здійснюється заміна вибракованих хворих рослин здоровими.

Для контейнерів використовують гончарні горщики, ємкості з пластикових матеріалів. Розміри контейнерів — 8—15 л, оптимальний — 13 л (діаметр —25, висота — 35 см).

Контейнери встановлюють на піддони або ребристий шифер. На постійне місце рослину висаджують при наявності не менше 2—3 листків.

Умови вирощування геребер

Гербера — світлолюбна рослина. Для її культури використовують високі, світлі оранжереї площею 500— 1000 і рідше — 1500 м2. Оптимальна ширина оранжерей — 8—12 м.. Тривалість дня становить 14— 16 год. При оптимальних умовах вона може продукувати протягом року без періоду спокою. Для цього необхідне додаткове опромінення рослин (питома потужність — 100—200 Вт/м2) з другої половини жовтня по березень.

Рясне цвітіння гербери в умовах України настає на початку березня і досягає максимуму у квітні. Влітку рослини необхідно злегка притінювати.

Температурний режим встановлюють залежно від світлового режиму. При вирощуванні гербери в оранжереях необхідно підтримувати температуру 22—25°С (у хмарні дні не більш як 20°С), взимку — 14—16°С, навесні і  восени — 18—20°С, вночі — на 2—3°С нижче денної. Температура субстрату і води для поливу повинна бути 20°С, а взимку субстрат утримують на 2—3°С тепліше, ніж повітря, за допомогою підгрунтового обігріву. При температурі 30°С продуктивність різко знижується, тому у жаркий період року, крім притінення, здійснюють ряд заходів, які сприяють охолодженню оранжерей: активно провітрюють, обприскують і поливають доріжки. При вирощуванні рослин без додаткового опромінювання в осінньо-зимовий період при нестачі світла рослинам створюють умови для відносного спокою. Температуру повітря вдень підгримують на рівні 10—12°С, вночі — 8—10°С, субстрату — 14— 16°С. Вологість субстрату також залежить від освітленості: влітку —  70—80 %, взимку — 50—60 % повної волого-місткості. Незалежно від сезону необхідно робити регулярну заміну повітря.

Підготовка грунту

Грунт повинен бути родючим, повітропроникним, вологоємним з щільністю не більш як 0,6 г/см3 .

Для складання земляної суміші використовують різні компоненти, які є в господарстві: верховий або низинний торф, польову або лісову землю, подрібнену кору сосни, пісок, тирсу, перліт. При цьому стежать, щоб вони не містили надлишку кальцію, марганцю, фосфору.

Оптимальний показник кислотності для пухких і багатих органічною речовиною рН 4,8—5,5 і для щільнішого субстрату — 5,5—6,0.

Для збалансування реакції грунтового середовища при низьких показниках рН застосовують вапнування, при високих — підкислення субстрату сірчаною та ортофосфорною кислотами (120 мл/м3 або 10—12 крапель на 10 л).

Полив гербер

Температура води для поливу 20—22°С, причому необхідно стежити, щоб вона не потрапляла на листки або усередину куща, особливо на кореневу шийку. Краще використовувати крапельне зрошення. Якщо немає інших можливостей, кожну рослину поливають із шланга в ємкості, а в грунті — по борознах. Поливати слід вранці, щоб вода, яка потрапила на листки, повністю     випарувалась.

Влітку гербері потрібні добрий полив, при нестачі вологи в період цвітіння якість квіткової продукції знижується. В жаркі місяці теплицю слід притінювати.

Гербера вимоглива до умов живлення і дуже добре реагує на добрива. їх починають вносити через 6—12 тижнів після садіння. Якщо гербера посаджена у березні, то підживлювати її можна вже на початку травня. Слід враховувати, що рослини не виносять надлишку елементів живлення в рік садіння, тому при перших підживлюваннях загальна концентрація солей повинна бути не більше 0,15—0,20 %. Спочатку рослини підживлюють 2 рази на місяць, влітку 3 рази, поступово підвищуючи концентрацію розчину до 0,3 %.

Додаткове підживлення слід робити диференційовано залежно від розвитку рослин, пори року і запасу поживних речовин у субстраті.

У період масової бутонізації і цвітіння гербери підживлення слід провадити часто, не менш як 1 раз у тиждень з концентрацією поживних речовин у розчині 0,25—0,3 %. Для рослин 2- го року концентрацію поживного розчину можна збільшити до 0,4 %. Вміст азоту під час масового цвітіння у грунтовому розчині повинен бути на рівні 200—250 мг/л грунту, калію — 300—350, фосфору в межах 200—250 мг/л грунту.

Суцвіття знімають через 3—5   днів з моменту розпукування, оскільки до цього часу квітконос ще недостатньо здерев’янів і квітки в’януть. Квітконоси набувають міцності і довгий час зберігаються у воді. Їх не зрізують, а висмикують із розетки листків, під кутом,  підтримуючи другою рукою біля основи. Роблять це звичайно ввечері. Стебла підрізують і ставлять у теплу воду (25— 30°С на глибину 10 см. Щоб запобігти           викривленню квітконоса і в’яненню рослин, у воду додають нітрат срібла (0,03 %). Таку ж дію має підрізування стебел у воді до того місця, де починається порожнина.

Тривалість життя ,у воді —      від 5 до 12 днів. Суцвіття з більш широкими пелюстками і жовтих відтінків зберігаються у зрізі довше, ніж з вузькими червоних і рожевих відтінків

Для зберігання якості на суцвіття гербери при транспортуванні одягають спеціальний трикутний пакетик з  обрізаною основою, куди вставляють квітконос.

Хвороби, шкідники і засоби боротьби з ними

При порушенні технології вирощування рослини слабнуть і частіше піддаються грибним хворобам і дії шкідливих комах, ніж здорові.

Вирощуючи герберу, необхідно виконувати такі профілактичні заходи: перед садінням рослин дезинфікувати оранжерею димовими коробками або сіркою; стіни, вікна, столи промивати 5 %- ним розчином формаліну або гарячим 10 %-ним розчином, соди, горщики обробляти окропом, парою або витримувати протягом 30 хв у 5 %-ному розчині формаліну. Перед входом до теплиці розміщують ящики з тирсою або килимки, просочені дезинфікуючими розчинами.




map