реферат история кино и тв Бабкина



Міністерство культури і туризму України

       Харківська державна академія культури

Реферат

                      По історії кіно і ТБ

       На тему: «Перші українські кіностудії»

Підготувала: Студентка 1 курсу факультету

КТI групи 1-тр Бабкіна Анастасія

Перевірила: викладач Історії кіно і ТБ

Старкова О.В.

Харьков 2014.

Вступ

Перші українські кіностудії

Використання кінематографу як засобу поширення комуністичної ідеології вимагало створення відповідного кінофонду. Державні кіноорганізації на початку 20-х років займалися переважно прокатом, тож радянські екрани були заповнені зарубіжними картинами, що ні в якому разі не сприяло виконанню поставлених перед мистецтвом кіно політичних та соціальних задач. Тому налагодження власного кіновиробництва, контроль за ідейним змістом стає одним із пріоритетних завдань для більшовицького уряду.

Український радянський кінематограф першої половини 20-х років був представлений Одеською та Ялтинською кінофабриками, які залишилися у спадок від попередньої епохи.

Справжнім українським «Голівудом» 20-х років вважалася Одеська кіностудія.

Основна частина

Одеська кіностудія

Одеська кіностудія веде свою історію з 1907 року. Саме тоді кінематографіст М. Гроссман почав знімати одні з перших вітчизняних фільмів. Тим самим він створив кіноательє «Мірограф», яке потім переросло в Кінофабрику.

До цього, 9 січня 1894 року професором Московського Університету М. Любимовим був продемонстрований «снаряд для аналізу стробоскопічних явищ» який в тому ж році спроектував одесит Йосип Андрійович Тімченко.

У 1910-ті роки М. Гроссман, власник прокатної контори на Дерібасівській 18, фотограф і кінооператор починає знімати документальні й пізнавальні фільми разом з досить відомими кінематографістами.

У 1914 році виникає інше ательє «Мізрах», яким був знятий з акторами Єврейського Театру фільм «Життя і Смерть».

Під час першої світової війни зв’язок із зарубіжними партнерами був порушений і знову в Одесі виникають дрібні кінопідприємства, серед яких і «Мірограф», що випустив за 1918 рік 10 картин і «Мізрах», що випустив чотири фільми в 1917–1918 рр.

«Мірограф» на дачній ділянці № 16 по Малофонтанській Дорозі (зараз Французький бульвар) був збудований скляний знімальний павільйон. Кінофабрика К. Борисова також обзавелася своїм павільйоном. Один з найбільших кінофабрикантів, харків’янин Д. Харитонов побудував свою будівлю на ділянці № 33 на Французькому бульварі; для зйомок фільмів за участю Віри Холодної, що працювала в його бригаді.

У квітні 1919 року, коли до Одеси увійшли частини Червоної Армії, військові оператори зняли хронікальну стрічку «Взяття Одеси».

У 1922 році Український Кінокомітет був перетворений на Всеукраїнське фото-кіноуправління, (ВУФКУ) у підпорядкування якого перейшла Ялтинська фабрика та три Одеські фабрики.

Восени 1925 в Одесі на Першій державній кінофабриці Всеукраїнського фото-кіно управління почали працювати відділи виробничих зйомок і кінохроніки, очолив Леонід Могилевський.

У 1927 році Одеська кінофабрика визнана однією з найкращих в країні. У період 1928–1941 років у кіностудії працював режисер Куліш Яків Савелійович.

У 1938 році Одеська студія художніх фільмів випускає картини про минуле українського народу («Назар Стодоля», «Кармелюк»); про громадянську війну («Мітька Лелюк», «Стара Фортеця»); про будні торгового флоту («Танкер „Дербент“», «Дочка Моряка»).

У 1941–1944 роках одеські кінематографісти брали участь в роботі інших кіностудій, у тому числі і ташкентської. Зокрема брали участь у створенні фільмів «Два бійці», «Насредін в Бухарі», «Людина № 217», «Я-чорноморець», в новелах для бойових кінозбірок.

Після війни на кіностудії був знятий кінофільм «Спрага», що ілюструє один з епізодів оборони Одеси.

На фронті загинуло багато працівників студії: режисери, оператори, актори, робочі, техніки. Серед них медсестра Гуля Корольова, яка у минулому виконувала головну роль в «Партизанській дочці».

Кіностудія належить до виробників національних фільмів в Україні, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 26 січня 2011.

На Одеській кіностудії було знято більш ніж 350 кінофільмів.

Таким чином, український кінематограф 20-30-х років був представлений Одеською, Ялтинською та Київською кінофабриками, які забезпечували потреби вітчизняного прокату.

Ялтинська кіностудія художніх фільмів 

Ялтинська кіностудія художніх фільмів — кримська кіностудія, розташована в Ялті.

Була заснована в 1917 році російською кінофабрикою «Ханжонков і Ко» як кінознімальна база. У 1919 була перетворена в Ялтинську кінофабрику і націоналізована.

1908 — Французька кінофірма «Пате» вперше знімає в Ялті видовищні фільми.

1911 — О.Ханжонков знімає велкий історичний фільм «Оборона Севастополя». Восени фільм був показаний царю Миколі II в Лівадії.

1917 — Акціонерне товариство «Ханжонков і Ко» відкрило літню кінознімальну базу в Ялті.

1919 — За декретом, підписаним Леніном, кіноателье Ханжонкова та Єрмольєва були націоналізовані. Створена єдина державна Ялтинська кінофабрика.

У 1920-х pp. випускала українські фільми: «Остання ставка містера Енніока» (за романом О.Ґріна, 1922), «Привид бродить по Европі» (1922), «Остап Бандура» (разом з Одеською кіностудією, 1924), «Алім» (1926), «Ордер на арешт» (1927), «Тіні Бельведеру» (1927), «Кіра Кіраліна» (1928), «Троє» (1928).

1930 — Ялтинська кінофабрика входить до тресту «Восток-кіно».

1936 — Ялтинська кінофабрика передана студії «Союздитфільм».

1951 — Ялтинська кінофабрика передана кіностудії «Мосфільм».

1957 — Ялтинська кінофабрика перетворена в «Ялтинську кіностудію художніх фільмів».

1963 — Ялтинська кінофабрика стає філією Центральної кіностудії дитячих та юнацьких фільмів ім. Горького.

1988 — Ялтинська кіностудія стала самостійним державним підприємством — Кримською кіностудією «Ялтафільм».

2000 — Створено ЗАТ «Ялтинська кіностудія», — спільне російсько-українське підприємство.

2003 — ЗАТ «Ялтинська кіностудія» повністю перейшло у власність російської компанії «ПолікомВест».

Зараз Ялтинська кіностудія — це підприємство, розташоване на території загальною площею 13 га. При цьому під натурні майданчики виділено біля 5 га. Студія має все необхідне для проведення зйомок як невеликих, так і масштабних проектів: потужності для виготовлення бутафорії, реквізиту, зброї, декорацій. Володіє великою колекцією історичних костюмів, участок для їх пошиву, декораційно-технічний та механічний цехи.

Проходить реконструкція головної бази кіностудії — Полікурівського пагорбу. Ведеться будівництво нового цеху декораційно-техничних споруд заплановане зведення двох кінозйомочних павільйони площею 1000м² та 500м² (дані на 2007 р.) Ялтинська кіностудія є одним з організаторів щорічного міжнародного фестивалю продюсерського кіно «КіноЯлта».

Кіностудія ім. О.Довженка

Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка — один з найбільших осередків укр. кінематографії.

План будівництва виробничо-технічної бази української кінематографії – Київської кінофабрики (майбутньої Національної кіностудії імені О.Довженка) – був затверджений у 1925 році. Будівництво почалося навесні 1927 року за проектом архітектора-художника В.Н.Рикова. У жовтні 1927 р. почалися зйомки першого фільму «Ванька і Месник» (режисер О.Лундін). З ім’ям Дзиги Вертова пов’язана поява першого звукового документального фільму кіностудії «Симфонія Донбаса». У 1929 році було знято вже 10 фільмів. Найвідоміший з них – «Земля» О. Довженка. У 1930-х роках у кіно з’явився звук і колір. Першою кольоровою стрічкою кіностудії став фільм «Сорочинський ярмарок» М. Екка у 1939 р.

За 80 років працівниками кіностудії створено біля тисячі фільмів. Багато з них ставали призерами престижних міжнародних кінофестивалів. Два фільми: «Земля» О. Довженка – у номінації художнього кіно, і «Людина з кіноапаратом» Дзиги Вертова – у номінації документального кіно, увійшли до скарбниці світового кіномистецтва,  ставши кращими фільмами усіх часів і народів. Вищу нагороду Американської асоціації кінокритиків і премію газети «Daily News» (за кращий іноземний фільм, що демонструвався у США у 1944 році) отримав фільм «Райдуга» Марка Донського.

З 1957 року кіностудія називається іменем Довженка (саме тут відомий режисер зняв свої кращі фільми: «Земля», «Іван» і «Щорс», які стали класикою).

1960-1970-ті роки вважаються періодом найбільших успіхів режисерів, що працювали на Національній кіностудії художніх фільмів імені О.  Довженка, і українського кіно в цілому: «У бій йдуть одні старики» Л. Бикова, «Тіні забутих предків» С. Параджанова, «Білий птах з чорною ознакою» Ю.Іллєнка,« Камінний хрест »Л. Осики,« Вавілон XX »І. Миколайчука. В кінці 1960-х років на студії починає працювати телевізійний художній кінематограф. В цей же час відкривається Театр-студія кіноактора, де почали свою діяльність Н.Грінько, Б.Брондуков, І.Миколайчук, Р.Недашківська, М.Криніціна. З 1987 року на кіностудії почало працювати молодіжне об’єднання «Дебют», метою якого було виявити молоді таланти і допомогти їм пробитися у світ великого мистецтва.

У 1981 році Григорій Кохан зняв історичний кінофільм «Ярослав Мудрий». У 1987 році на кіностудії почало працювати молодіжне об’єднання «Дебют», метою якого було виявити молоді таланти і допомогти їм потрапити у світ великого мистецтва. З 1987 року генеральним директором і художнім керівником студії стає Н. Мащенко.

У 90-ті роки знімаються фільми переважно української історичної тематики. У другій половині 1990-х років студія майже припиняє випуск кінопродукції.

Територія кіностудії займає площу більш ніж 13,5 гектарів. Тут розташовані шість знімальних павільйонів, створені всі умови для повноцінної роботи над кіно- і телепроектами. Один з павільйонів, площею більше 2 тис. кв.м., є одним з найбільших у Європі. При кіностудії працює Музей національної кіностудії художніх фільмів ім. О.Довженка.

Вже за часів незалежної сучасної України був створений Київнавукфільм.

Київнавукфільм

Організована на базі відділу техфільму Київської кінофабрики 1 січня 1941 року. В 1942—44 студія була евакуйована до Ташкента, де випускала навчальні та пропагандистські фільми дляРадянської Армії. З 1944 року — знову в Києві. З 1954 мала назву «Київнаукфільм». У 1966 році споруджено сучасний комплекс студії, куди входять павільйони для зйомок та звукового оформлення фільмів, цехи художньої й технічної мультиплікації, кінолабораторії тощо. Випускалось щороку понад 400 науково-популярних, художньо-мультиплікаційних, техніко-пропагандистських, навчальних та рекламних фільмів. Понад 300 фільмів, створених на студії, відзначено призами и дипломами на всесоюзних та міжнарнародних кінофестивалях. Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора (1967).

Результатом роботи студії став цілий ряд фільмів, як наприклад Лікар Айболіт, серії про Козаків, серій Пригоди Капітана Врунгеля, або версія Острів Скарбів.

Правонаступником студії після розпаду СРСР є «Національна кінематека України кіностудія Київнаукфільм». Національна кінематека України належить до виробників національних фільмів в Україні, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 26 січня 2011р.

Джерела:

1. http://cccp.narod.ru/work/kino_odessa.html

2. http://uk.wikipedia.org/wiki/Кінематограф_України

3. http://svit-ekranu.org.ua/masch.htm






map