реферат з медицини тема 2



Міністерство аграрної політики та продовольства України

Екологічний коледж Львівського національного аграрного університету

Реферат на тему : “ Радіаційні ураження,їх профілактика та перша допомога “

Виконала :

студентка групи ОТ-120

Підвірна Богдана

Перевірила :

Олійник М.Т.

2014

План

1.Радіаційні ураження

2.Профілактика

3.Перша допомога при радіаційних ураженнях

4.Використана література

Радіаційне або променеве ураження — ушкодження органа, тканини або системи органів, спричинене діянням іонізуючого випромінювання і деякими іншими видами випромінювання наприклад — інфрачервоного, ультрафіолетового тощо. Зумовлене найчастіше біологічною дією іонізуючого випромінювання. Ушкодження, що виникають під час променевого ураження іонізуючим випромінюванням, викликають розвиток променевої хвороби. Променеве ураження від інфрачервоного випромінювання проявляється тепловими опіками, перегріванням. Ультрафіолетове випромінювання виявляє головним чином хімічну дію.

Радіаційні ураження незахищених людей виникають в результаті зовнішнього короткочасного або тривалої дії певних доз проникаючої радіації і при знаходженні їх на місцевості зараженої продуктами ядерного вибуху.

Потік проникаючої радіації ядерного вибуху складається з гамма — променів і нейтронів, які діють на організм людини в момент вибуху (протягом 10 — 15 секунд). На місцевості, зараженої продуктами ядерного вибуху поразку незахищених людей може наступити при зовнішньому впливі змішаного бета — гама — випромінювання та в результаті потрапляння продуктів ядерного вибуху всередину організму і на шкірні покриви. В основі механізму виникнення радіаційних уражень організму на першому етапі лежать фізичні процеси, пов’язані з поглинанням енергії випромінювання і освітою іонізованих атомів і молекул. У результаті порушуються біологічні процеси і функції в клітинах, органах і системах організму і розвивається променева хвороба. Найбільш радіочутливим є органи кровотворення, шлунково-кишковий тракт, статеві клітини, піддаються подразнення нервова і ендокринна системи. Порушення діяльності центральної нервової системи призводить до змін у діяльності внутрішніх органів і тканин.

В умовах масового ураження населення найбільше практичне значення має Гострої променевої хвороби. Вона виникає при одноразовому опроміненні, починаючи з дози в 100 рад. Доза в 1 рад характеризується енергією будь-якого виду іонізуючого випромінювання, поглиненої в одному грамі середовища і рівної 100 ергам. Під однократним опроміненням розуміють дозу, отриману одномоментно або дрібними частками за час що не перевищують 4 доби. Зі збільшенням дози одноразового опромінення зростає тяжкість гострої променевої хвороби.

В перебігу гострої променевої хвороби розрізняють 4 періоди:

— первинної променевої реакції;

— прихований;

— виражених клінічних проявів (розпалу хвороби);

— відновлення (випадків хвороби).

В момент опромінення людина ніяких відчуттів не відчуває.

Період первинної променевої реакції в залежності від величини отриманої дози опромінення починається або безпосередньо після опромінення, або через 1 — 10 годин і триває від кількох годин до 2 — 3 доби. У цьому періоді виникає збудження потерпілого, дратівливість, загальна слабкість, нудота, блювота, головний біль, підвищення температури тіла. У слід за вираженим збудженням у потерпілого настає пригнічення його психічної діяльності.

Прихований період настає з момент, а зникнення ознак первинної променевої реакції. Самопочуття ураженого покращується, можуть бути скарги на загальну слабкість і зниження апетиту іноді нестійкий стілець. Буває порушений сон. період прихованого дії триває від кількох днів до 2 — 54 тижнів. Чим він коротше, тим більше важка розвивається гостра променева хвороба. У найбільш важких випадках прихований період відсутній зовсім, відразу ж настає розпал гострої променевої хвороби.

Цей період характеризується проявом всіх її ознак. У потерпілого знову з’являються головний біль, безсоння, нудота, наростає загальна слабкість, нерідко виникають шлунково-кишкові розлади з сильними болями в животі. Температура тіла підвищується до 380 — 400 і тримається тривалий час. Розвивається виснаження організму, на шкірі і слизових оболонках з’являються множинні точкові крововиливи, можуть бути кровотечі з внутрішніх органів: легеневі, шлунково-кишкові, ниркові. На другому-третьому тижні починають випадати волосся. Часто виникають інфекційні ускладнення: ангіна, пневмонія, абсцес легенів і загальне зараження крові — сепсис.

При легкої і вкрай важкого ступеня гострої променевої хвороби період розпалу НЕ тривалий. У першому випадку він швидко закінчується одужанням, під другий — настанням смерті.

Період відновлення починається зменшенням кровоточивості, поліпшенням рухової активності і апетиту хворого, нормалізації температури, відновленням нормального стільця. Покращується загальний стан, збільшується маса тіла хворого.

В залежно від величини дози одноразового рівномірного зовнішнього опромінення всього тіла людини прийнято розрізняти чотири ступеня важкої гострої променевої хвороби:

— легка , виникає при дозах опромінення 100 — 200 рад;

— середньої тяжкості , коли дози опромінення рівні 200 — 400 рад;

— важка , виникає при дозах опромінення 400 — 600 рад;

— вкрай важка , при якій отримана доза становить понад 600 рад.

протирадіаційного захисту населення.

протирадіаційний захист населення включає:

— сповіщення про радіаційну небезпеку;

— використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

— дотримання режиму поведінки населення на зараженій території;

— захист продуктів харчування і води від радіоактивного зараження;

— використання медичних засобів індивідуального захисту;

— визначення рівнів зараження території;

— дозиметричний контроль за опроміненням населення і експертизу зараження радіоактивними речовинами продуктів харчування і води;

Будинки і споруди в різного ступеня (у кілька разів) послаблюють дії проникаючої радіації на людей, укритих в них.

Дози опромінення визначаються залежно від конкретних умов діяльності населення або розрахунковим шляхом, або за допомогою спеціальних дозиметричних приладів. Профілактичними засобами медичного захисту є протирадіаційні препарати, наявні в індивідуальній аптечці.

— шприц-тюбик з протибольовими засобом;

— таблетки антидоту;

— протибактеріальної засобу;

— радіозахисний засіб;

протиблювотний засіб та інші

Глобальне підвищення радіаційного фону планети змусило заборонити в 1964 р. випробовування ядерної зброї в атмосфері, однак це зовсім не означало відмову від використання атомної енергії. Більше того, контингент професіоналів, котрі контактують з потоками іонізуючих випромінювань, неухильно зростає.Тривожним застереженням проти широкомасштабного застосування радіаційних технологій були аварії на ядерних установках. Але найбільшою такою катастрофою стала Чорнобильська, яка загострила проблему захисту всієї біоти від тривалої дії низькоінтенсивної радіації. Виникає запитання: з яким арсеналом наукових розробок і практичних засобів протипроменевого захисту радіобіологія зустріла цю ситуацію?Радіобіологічні дослідження виявили значні порушення, спричинені опроміненням на всіх рівнях життєдіяльності організму.Хронологія рекомендацій Міжнародної комісії з радіаційного захисту та інших міжнародних наукових організацій свідчить про неухильне зниження доз радіації, що на певному етапі розвитку радіобіології вважалися безпечними для людини, аж до визнання безпорогової концепції. З огляду на це дослідження механізмів дії іонізуючих випромінювань як основи пошуку протипроменевих засобів набули актуального практичного значення.«Теорією мішеней» і «принципом влучань» було запроваджено в радіобіології чіткі кількісні підходи до аналізу залежності «доза—ефект». Однак, ґрунтуючись лише на безпосередній дії радіації на біооб’єкт, вони не дають теоретичного підґрунтя для модифікації променевих ефектів. Можливо, саме тому засоби хімічного захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання було відкрито тільки в середині XX століття. Це привернуло увагу дослідників до вивчення опосередкованої дії радіації, визначення часових інтервалів розвитку променевих уражень, попри те, що кисневий ефект і ефект розбавлення були відомі значно раніше.Пряма дія радіації, згідно з визначенням, характеризує зміни в обміні речовин, що виникають у біологічних об’єктах за безпосередніх фізичних актів передачі їм енергії випромінювання на рівні атомів та молекул.Але радіобіологічні ефекти виявляються на нижчому рівні впорядкованості матерії — клітини, органу, організму та популяції. Тому активна відповідь біологічної системи на опромінення, стан і подальша її участь у цих процесах залежать від ланцюга реакцій в об’єкті та умов його пострадіаційного утримання. Отже, радіобіологічний ефект формується у часі і визначається ступенем ураження біологічно важливих макромолекул, кількістю радіаційно індукованих активних продуктів і частинок у треках та їхнім просторовим розподілом. Ушкоджувальна дія на організм іонів та радикалів, які виникають передусім під час радіолізу води, значно перевищує безпосереднє ураження ДНК у процесі опромінення.Навіть за опромінення сухих речовин кінцевий ефект залежить від газового середовища та низькомолекулярних домішок.На рівні організму гостре летальне опромінення (кістково-мозковий синдром) лише через кілька тижнів призводить до його загибелі. При цьому виявлено період так званого уявного благополуччя. Невідповідність (порівняно з іншими впливами) кількості енергії, яка передається об’єкту у процесі опромінення, кількості ушкоджених молекул та обсягу остаточних уражень, передбачає механізм багаторазового посилення первинних ушкоджень системи.Отже, можна вважати, що основою модифікації променевих ефектів є насамперед первинна взаємодія іонізуючого випромінювання з біологічним об’єктом на рівні атомів та молекул. Біологічні системи багатокомпонентні і впорядковані за ієрархічним принципом, а тому їхня реакція на ушкодження певних компонентів буде опосередковуватися низкою взаємодій і перетворень, розтягнених у часі, — від частки секунди до годин і років (як за радіаційного канцерогенезу). Проте є принципова можливість впливати на цю низку перетворень, модифікуючи прикінцевий ефект. Для досягнення максимального позитивного результату модифікуючі засоби слід застосовувати на ранніх етапах формування радіаційного ефекту. Останнє передбачає вплив екзогенних факторів як на стимуляцію репарації біологічно важливих макромолекул (передусім ДНК), так і на блокування взаємодії утворених опроміненням іонів, радикалів, збуджених атомів і молекул з біологічними структурами та біохімічними метаболітами клітини, що запобігає їхній прискореній деструкції у разі виснаження ендогенних захисно-компенсаторних систем.Прискорений розвиток досліджень механізмів ушкоджувальної дії радіації та широкий пошук нових радіозахисних засобів спостерігався у 50—70-х pоках XX століття. Тоді було відкрито велику кількість радіопротекторів, які належать до різних класів хімічних сполук, серед них — мексамін, β-аміноетилізотіуроній гідробромід, β-меркапто-етиламін, цистамін, індолілалкіламіни тощо. Зокрема, в установах НАН України — інститутах органічної хімії, фізіології ім. О.О. Богомольця, ядерних досліджень, молекулярної біології та генетики — цілеспрямовано синтезувались і досліджувались такі речовини, як заміщені ариламіди та арилгідразиди тіокарбонових кислот. Деякі з них виявили високу радіозахисну здатність за гострого опромінення організму в летальних дозах (ЛД).Проте всі вони, як правило, були токсичними або не відповідали вимогам «ідеального радіопротектора» за іншими параметрами.Ефективність дії радіозахисних речовин оцінюється за багатьма показниками.Варто зазначити, що жорсткі вимоги до радіопротекторів стосуються іонізуючого випромінювання у високих дозах, гострого опромінення і 30-добового періоду спостереження. Віддалені наслідки його впливу — ефекти надфонових доз — раніше практично не враховували.Критерії оцінки дії радіозахисних препаратів за ураження організму пролонгованою іонізуючою радіацією низької інтенсивності мають певні особливості. Тут слід враховувати широкий спектр показників: динаміку патологічного процесу, зумовленого радіаційним фактором; різні стратегії виживання клітин та організму залежно від доз і режимів опромінення, а також тривалості спостереження (в експериментах на тваринах дослідження має охоплювати весь життєвий цикл, а не обмежуватися кількома місяцями).Згідно з даними багаторічного скринінгу встановлено оптимальні вимоги до застосування лікувально-профілактичних препаратів у зоні впливу наслідків аварії на ЧАЕС. По-перше, це полі функціональність препарату (дія на ключові механізми радіаційних уражень, а також на різних етапах розвитку ушкоджень, прискорення зв’язування та виведення з організму радіонуклідів і токсичних метаболітів). По-друге, відсутність побічних ефектів і нетоксичність за тривалого використання. По-третє, м’яка пролонгуюча дія, що уможливлює їх застосування з великими інтервалами між курсами.Вплив на організм іонізуючого випромінювання спричинює деструктивні зміни, які відбуваються на всіх структурно-функціональних рівнях організації, тоді як спектр будь-якого радіопротектора обмежується його хімічними властивостями, тропністю та локалізацією у тканинах і клітинах. Плідною виявилась ідея захисту організму комплексом радіопротекторів. Застосування комплексу – кровозамінник БК-8, вітамін В-12, батиловий спирт, біцилін-3 — у разі опромінення собак летальною дозою сприяло виживанню половини тварин.Цей комплекс характеризується широким діапазоном біологічних ефектів, поєднує хімічний захист із терапією гострої променевої хвороби.Суттєве значення для опроміненого організму має синдром ендогенної інтоксикації, під час якого змінюються метаболічні процеси, зокрема, пов’язані з вільними радикалами: функція інформаційної РНК; транскрипція і трансляція; накопичення токсинів у крові, що зумовлює ураження органів і тканин; генералізація порушень мікроциркуляції, загальна та системна гемодинаміка.У 1983 р. колективом авторів розроблено спосіб раннього активного втручання у перебіг гострої променевої хвороби із застосуванням комплексу потужних детоксикаційних засобів: індукування у хворих форсованого діурезу за допомогою переливання сольових розчинів, поліглюкіну, використання осмо- і салуретиків та сироваткового альбуміну. Ці заходи поєднувалися з гемосорбційними процедурами і сприяли виживанню 80 % тварин, опромінених летальною дозою. Важливу роль у розвитку синдрому ендогенної інтоксикації та променевого ураження макромолекул відіграє активація вільнорадикальних процесів.Цьому можна запобігти введенням в організм антиоксидантів, але, передусім, активацією та синхронізацією функціонування ферментних систем антиоксидантного захисту.Гострою науковою і практичною проблемою є захист організму в разі дії на нього щільноіонізуючих випромінювань, зокрема швидких нейтронів. Потік частинок, який характеризується високою лінійною передачею енергії у тканинах організму, спричинює, на відміну від рідкоіонізуючої радіації, збільшення кількості дволанцюгових розривів у ДНК, мультиаберантних клітин, ушкоджень біомембран, порушень біосинтезу ДНК, уражень клітин на всіх стадіях розвитку. При цьому ефективність репарації ДНК досить низька. Такі особливості щільноіонізуючих випромінювань, що зумовлені специфікою просторово-часового розподілу первинних активних продуктів та їхніми реакціями з макромолекулами, практично перешкоджають модифікуючій дії опромінення на молекулярному рівні: кисневий ефект незначний, а всі відомі радіопротектори майже нерезультативні. Перспективним напрямом у розв’язанні цієї проблеми можна вважати застосування суміші радіопротекторів та екзогенної ДНК. Остання інтенсифікує синтез ДНК і білків у клітинах опроміненого організму, стимулює гемопоез та імунну систему, що і сприяє виживанню 70–80 % тварин за ЛД 50/30.Отже, модифікація радіаційних уражень незалежно від їхньої природи, характеризується двома принциповими напрямами: впливом на процеси формування радіаційних ефектів і на репарацію ушкоджень ДНК. Як правило, у терапевтичній практиці використовують першу модифікацію. Другий шлях менш вивчений. При цьому проблема модифікації ускладнюється тим, що реакції на молекулярному рівні модулюються клітинними, тканинними, системними та організмовими регуляторними процесами.

Медична допомога включає в себе проведення комплексу заходів щодо діагностики, медичного сортування, лікування і реабілітації осіб, що потрапили у зону аварії, в першу чергу, тих, хто має клінічні прояви радіаційних уражень (симптоми гострої променевої хвороби), а також надання невідкладної медичної допомоги за життєвими показаннями, які можуть бути результатом дії супутніх чинників (травматичний шок, кровотеча, стресові стани тощо).

Радіаційні ураження при аваріях на АЕС залежать від характеру катастрофи, виду джерела випромінювання, а також потужності дози і розподілу її по площі тіла уражених.

Виділяють п’ять основних видів ураження, які з найбільшою ймовірністю трапляються при радіаційних аваріях:

короткочасне рівномірне гамма-опромінювання чи опромінювання нейтронного характеру;

нерівномірне опромінювання;

загальне довготривале, або фракційне, опромінювання;

одночасна комбінована, абр послідовна, дія радіаційного та інших уражаючих факторів;

місцеве, або сполучене, радіаційне ураження, що викликано зовнішнім опроміненням і дією радіонуклідів, які апліковані на шкірі, слизових оболонках чи потрапили усередину.

Усі перераховані фактори впливають на характер ураження і клінічні прояви променевої хвороби.

Характер виникнення і формування санітарних втрат при радіаційних аваріях і у воєнний час при застосуванні ядерної зброї відрізняються. Механічні. Термічні й радіаційні травми як показав досвід ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, можливі лише серед дуже обмеженого контингенту персоналу АЕС і аварійно-відновлювальних формувань, а хворі серед населення можуть з’явитися згодом лише в результаті нереалізованих заходів профілактики.

Проте відсутність санітарних втрат серед населення при великій аварії на АЕС не лише не виключає, а й робить необхідною завчасну оцінку категорій населення, яке потребуватиме уваги і додаткових заходів, що вживаються для захисту та збереження здоров’я на ранній і середній фазах аварії.

Тому необхідно виділити три основні категорії населення, стосовно потреби у медичному захисті.

Перша – населення, яке потребує екстрених контрзаходів для зниження променевих навантажень і попередження радіогенних наслідків.

До таких заходів належать:

а) профілактика опромінення щитоподібної залози над допустимими дозами радіо йоду, насамперед серед критичних груп (дітей та вагітних жінок) з вибірковим інструментальним контролем доз опромінення;

б) санітарна обробка постраждалих, за потреби зі зміною одягу, що надходять у лікувальні установи, з подальшим радіометричним контролем;

Друга – населення з проявами реактивних психічних розладів, яке потребує психологічної корекції та психотерапевтичної допомоги.

Третя – амбулаторні і стаціонарні хворі, у тому числі нетранспортабельні, серед населення, яке підлягає евакуації й потребує постійного медичного обслуговування як у ході евакуації, так і у місцях розселення.

При невеликій кількості потерпілих надання медичної допомоги ураженим здійснюється персоналом медико-санітарних частин (МСЧ) тих об`єктів, де сталася аварія, а також інших, зазначених в аварійних планах лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) і включає в себе: долікарську допомогу; першу лікарську допомогу, яка надається персоналом МСЧ радіаційно небезпечних об`єктів; спеціалізоване медичне обстеження і лікування в повному обсязі, яке проводиться в профільних (спеціалізованих) стаціонарах; динамічне медичне спостереження в певні терміни після аварії (диспансеризація); проведення оздоровчих заходів; медико-соціальна (військово-лікарська) експертиза працездатності з метою раціонального працевлаштування.

При великій кількості потерпілих до надання медичної допомоги залучаються медичні формування цивільної оборони, а також військово-медичні заклади.

При масових радіаційних ураженнях надання медичної допомоги проводиться на основі системи етапного лікування з евакуацією за призначенням.

Основні заходи при організації медичної допомоги ураженим включають в себе:

проведення заходів протирадіаційного захисту;

надання в найкоротший термін медичної допомоги особам, що постраждали;

організація евакуації із забрудненої зони; проведення санітарної обробки та дезактивації;

передислокація в район аварії мобільних медичних формувань для надання першої лікарської допомоги;

організація спеціалізованої лікарської допомоги в закладах МОЗ та інших відомств (на базі визначених аварійними планами).

Медичному обстеженню підлягають потерпілі при опроміненні в дозах, які перевищують: 0,25 Гр (25 рад) загального одноразового зовнішнього рівномірного чи нерівномірного опромінення; 1,5-3,0 Гр (150-300 рад) локального одноразового опромінення; при перевищенні річного граничнодопустимого надходження радіонуклідів у короткий час.

Медичне обстеження і медичне спостереження можуть проводитись як у стаціонарі, так і амбулаторно:

при дозах, які не перевищують 0,5 Гр загального зовнішнього опромінення чи 3 Гр локального опромінення, медичне обстеження проводиться, як правило, в амбулаторних умовах;

потерпілих з гострим отруєнням радіонуклідами і одноразовим зовнішнім опроміненням в дозах, які перевищують 1 Гр загального і 10 Гр локального опромінення госпіталізують для проведення медичного обстеження і надання кваліфікованої чи спеціалізованої медичної допомоги.

Література

1. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю. М. Скалецького, І. Р. Мисули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С. 218-250.

2. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). – К.: Друкарня держсанепіднагляду МОЗ України, 1997. — С. 33-39, 87-95.

3. Медичні аспекти ядерних аварій: Навчальний посібник для слухачів УВМА та студентів вищих медичних навчальних закладів / Ю. М. Скалецький, М. І. Барасій, І. Ю. Худецький, В. Ф. Торбін та інші. – К.: Навчально-методичний відділ УВМА, 2000. — С. 4-17, 30-35, 43-51.

4. Чернобыльская катастрофа / Гл. ред. акад. НАН Украины В. Г. Барьяхтар. – К.: Наукова думка, 1995. — С. 405-520.






map