Наташин реферат



Реферат

на тему:Комахоїдні.

Підготувала:

учениці 8-Б класу

АССШ №22

Новікової Наталі

Перевірила:

вчитель біології

Елена Вікторівна.

Алчевськ2014

Ряд Комахоїдні об’єднує близько 900 видів плацентарних ссавців, які характеризуються рядом примітивних ознак: зуби слабко диференційовані, півкулі переднього мозку невеликі, без звивин. Передній відділ морди у багатьох видів видовжений у хоботок, нюх розвинений добре. Представники цього ряду – тварини дрібних і середніх розмірів, причому до них належать і найдрібніші види серед ссавців, наприклад карликова білозубка, тіло якої завдовжки близько 3,5 сантиметрів.Комахоїдні освоїли різні середовища існування: наземне, ґрунт, водне. ДО цієї групи належать їжаки, землерийки, кроти, хохулі.Їжаки – тварини, що мають голки, які є видозміненими волосками. Взимку їжаки впадають у сплячку. В Україні відомо два види їжаків: звичайний та вухастий. Останній вид трапляється у південно-східній частині країни.Землерийки – дрібні тварини, зовні дещо схожі на мишей. В Україні відомо вісім видів землерийок, які поширені переважно в лісах. Землерийки, подібні до їжаків, знищують велику кількість шкідників сільського господарства. У землерийок є пахучі залози, які захищають їх від ворогів.Кроти – типові мешканці ґрунту. В Україні поширений кріт звичайний, який риє у ґрунті складні системи підземних ходів, що здебільшого розташовані біля поверхні ґрунту.Звичайна хохуля – дуже рідкісний звір, якого занесено до Червоної книги України, а також до Міжнародної Червоної книги. Хохуля веде напівводяний спосіб життя: гнізда влаштовує у норах, вихід із яких розташований під водою.

Їжаки.

Попри те, що їжаки живуть поруч з нами, ми не все про них знаємо. Існує чимало легенд, наприклад, що вони добре ловлять мишей і що їх можна утримувати замість кішки. Тим часом на волі їжакові рідко вдається спіймати прудкого гризуна. Живиться він переважно шкідливими комахами та слимаками, руйнує гнізда й винищує виводки гризунів, що завдають шкоди сільському й лісовому господарству. У нашій країні живе два види їжаків: звичайний та вухатий. Найпоширенішим є звичайний їжак. Його можна побачити на узліссях, у перелісках, порослих чагарями ярах та лісозахисних смугах. Сирих місць їжак уникає, а коли дощить, ховається в гнізді.

Їжак – єдина тварина, що досить близько підпускає до себе людину. Але зовсім не тому, що він такий хоробрий. Просто їжак недобачає, а більше покладається на нюх. Тож коли вітер дме у протилежний від нього бік, він не чує наближення людини чи тварини. Не тікає їжак і тому, що має свій спосіб захисту: зачувши небезпеку, він згортається в клубок і виставляє свої гострі тверді голки. Спробуй-но підійти! Втім, Якби їжак і спробував утекти, у нього все одно нічого б не вийшло:надто короткі ноги, та й сам він дуже незграбний. Зате на полюванні їжак меткий і спритний. Зазвичай він полює вночі, знищуючи чимало лісових мишей та інших шкідливих гризунів, що вже казати про комах. Не пропустить їжак і отруйну гадюку. Він її не боїться, а навпаки, нападає першим. Гадюча отрута на нього майже не діє.Влітку їжак облаштовує гніздо під кущем або в ямці під вивернутим пеньком, вистеляючи його сухим листям. Тут у нього народжуються їжачки. Зазвичай після семитижневої вагітності самиці приводять до восьми дитинчат. Їжачки з’являються на світ сліпими й голими. Попервах голки у них світлі й м’які. На час виходу звірят із гнізда вони темніють, міцнішають і стають колючими.Восени здобичи менше. Ховаються в землю черв’яки, зникають в’юнкі ящірки, важко вполювати і жука чи жабу. У ці ясні осінні дні метушливий їжак готує собі тепле гніздо для зимівлі. Ніч і день зносить до нори сухе листя й м’який лісовий мох. У зимовій сплячці він проводить без їжі понад шість місяців. У лігві під глибоким заметом, мов під товстою пухнастою ковдрою, звірятко спить, згорнувшись клубком, доки не визирне весняне сонечко.На перший погляд видається, що їжак добре захищений. Однак ворогів у нього не бракує. Особливо небезпечні для їжака пугачі, великі сови, яструби з довгими пазурами й міцним дзьобами, а також лисиці.

Кріт.

Багато тварин уміють добре рити ходи під землею. Та, певне, найвідоміший землерий – це кріт, що належить до ряду комахоїдних. Особливо багато кротів у лісовій та лісостеповій зонах – на луках, полях, узліссях, у садах та на городах. Тут часто можна побачити купи землі, викинутої з підземних галерей крота. Практично все життя він проводить під землею. Своєю клиноподібною головою, що плавно переходить у тулуб, кріт розширює ходи й відкидає розпушену лапами землю. Його лапи перетворилися на своєрідні лопатки. Коротка м’яка шерсть дозволяє йому легко рухатися вперед і назад. Підземні ходи, що їх прокладає кріт, тягнуться на сотні метрів. Під землею у нього є і спальня, і довгі коридори, де він полює. Спальню кріт дбайливо вистилає травою, листям, мохом, а в долівці робить замаскований запасний вихід. У разі небезпеки йому варто лиш відсунути підстілку, і тільки його й бачили!На полювання кріт вирушає підземним ходом туди, де водяться черв’яки, жуки та інша пожива. Як правило, тунелі для полювання завдовжки метрів з двадцять. Коли треба, він дуже швидко вириває нові ходи. Кажуть, що в пухкій землі кріт риє так само швидко, як риба плаває. Від його оселі окремі ходи тягнуться до калюж і струмків. Кроти й самі вміють копати кринички, іноді досить глибокі, які наповнюються дощовою водою. Під землею вона довго не висихає, тож кріт має свій водопій. Без води йому дуже скрутно. Якщо під час посухи відшукати таку криничку й налити в неї води, то до неї напевне прибіжить кріт, можливо, й не один.На зиму кроти зариваються углиб, де земля не промерзла, слідом за своєю здобичю – хробаками, личинками та іншими безхребетними. Кріт діяльний цілий рік. Він увесь час обходить вириті нори і поїдає здобич.

Землерийки.

Ці маленькі істоти дуже схожі на мишей, але в них довший писок і гострющі зуби. Існує їх чотири види: хатня, італійська, водяна та лісова землерийки. Найвідоміша з них – лісова. Завдовжки вона всього 11 сантиметрів, 4,5 з котрих припадає на хвостик. Живе лісова землерийка в Західній Європі. Вона веде нічний спосіб життя і відзначається ненажерливістю. Голодна, вона, не вагаючись, поїдає власних дітей.Землерийка дуже жвава й спритна, прудко бігає, а при потребі й плаває. Характерна її особливість – бридкий запах. Лише деякі хижі птахи, лелеки й гадюки не гидують нею. Оскільки звірок дуже рухливий, він потребує багато їжі. За добу землерийка з’їдає в 1,5-2 рази більше, ніж маса її тіла. Наситившись, звірятко недовго відпочиває, а потім, щойно їжа перетравиться, знову йде шукати поживу. Землерийки діяльні цілу добу в усі пори року. Здобич вони відшукують на землі, у лісовій підстилці, під снігом та в інших місцях, малодоступних для комахоїдних птахів.Землерийки корисні тим, що поїдають багато шкідливих комах.Хатня землерийка, що має такі самі розміри, як і лісова, живе по всій Європі, аж до півночі, а також у Центральній Азії та Сибіру. Найцікавіше, що її батьківщиною є Північна Африка. Просто дивовижно, як ця істота пристосувалась до суворих північних умов.Дуже схожа на неї, але значно менша (4 сантиметри завдовжки) італійська землерийка. Найбільшою ж вважається водяна землерийка завдовжки 12 сантиметрів. Водиться вона по всій Європі і подекуди в Азії. На лапах у цього звіряти є спеціальні щетинки, що допомагають йому добре плавати. Ненажерливість землерийки справді фантастична – вона не тільки поїдає всіляких комах, черв’яків, дрібних ссавців та риб, а й нападає на тварин, котрі в 60 разів важчі за неї.

Хохуля.

Хохуля належить до однієї з найдавніших груп ссавців, представники котрої жили ще 30 мільйонів років тому. Отже, їх по праву вважають живою пам’яткою природи. Це середніх розмірів звірятко добре пристасоване до життя у воді. Воно має конусоподібну голову та довгий рухливий хоботок. Щільне, густе темне хутро не намокає, бо добре змащене жиром. У воді хохуля почувається майже, як риба, і може по 10-12 хвилин перебувати під водою. Більшу частину життя вона проводить у воді або в прибережних норах.Хохуля належить до всеїдних істот. Основний її корм – дрібні тварини, переважно комахи та їхні личинки, черв’яки й молюски. Поїдає вона і рослинну їжу. Розмножуються хохулі протягом усього року. Зазвичай самиця приводить 3-5 дитинчат.Колись це звірятко було поширене в Європі. Але надмірне полювання на нього призвели до того, що вже в XIX сторіччі районів проживання і самих хохуль стало надзвичайно мало. Тепер цю тварину можна зустріти переважно в озерах басейнів Волги, Дону, Дніпра й Уралу. Вони живуть біля достатньо глибоких водойм, які ніколи не промерзають і мають мулисте дно та розвинену рослинність, багату на безхребетних. В усі часи на хохулю полювали виключно заради цінної, пухнастої шкурки. Коли було ухвалено закон про її охорону, вона перебувала на грані вимирання. І досі вчені не певні, що цій симпатичній волохатій істоті вдасться вижити. На волі нині живе всього кількасот хохуль.

Зміст:

Їжак, Кріт ……………………………………………………………………………1-2

Землерійка………………………………………………………………3

Хохуля…………………………………………………………………………3

Силка:

http://www.parta.com.ua/

http://ukrref.com.ua/




map