Реферат Альбіна



Тема — Економічна безпека

Література:1. Кравченко С., Теленик С. Основні напрямки забезпечення економічної безпеки України // Економіка Фінанси Право. – 2002. — № 12. – С. 6-10.2. Спасенников В.В. Экономическая психология как научная дисциплина, специализация студентов и область практической деятельности. В кн..: Региональна экономика, наука и инновации. – Калуга, «Эйдос», 1997. – С. 370 -374.3. Фокіна Н.П., Бокій В.І. Економічна безпека підприємства – найважливіша складова фінансової стійкості // Актуальні проблеми економіки. – 2003. — № 8 (26).- С. 98-110.

Економічна безпека є універсальною категорією, яка відбиває економічну захищеність суб’єктів соціально-економічних відносин на всіх рівнях, починаючи з держави й закінчуючи кожним її громадянином [3]. Історично проблема економічної безпеки як окремої особистості так і всієї держави виникає одночасно з формуванням державності, становленням економічних інтересів, і в історії будь-якої країни можна знайти періоди, коли ця проблема загострюється і виходить на перший план.Особливої актуальності питання економічної безпеки особистості  набуває для тих країн, економіка яких переживає трансформаційну кризу.

Трансформація будь-якої економічної системи здебільшого відбувається в кризових умовах, які за певних обставин можуть перетворитися на безпосередні загрози повноцінному існуванню особистості. У цих випадках питання економічної безпеки стають найактуальнішими.На жаль, сьогодні потрібно констатувати, що економічна безпека особистості як певна система і наукова категорія, не зважаючи на її гостроту, болючість та вагомість, пов’язану з її забезпеченням, не набула відповідного розвитку як самостійний науковий напрямок ні у системі економічної безпеки держави, ні у системі державного управління, ні в системі економічної політики.

Термін “безпека” почав вживатися з 1190 року і означав спокійний стан духу людини, яка вважала себе захищеною від будь-якої небезпеки [1].  Однак у цьому значенні він не прижився в лексиці народів Західної Європи і вживався до 17 століття рідко. Порівняно непоширене вживання протягом майже шести століть терміну “безпека” пояснюється, зокрема, тим, що з середини 12 століття більш широке розповсюдження отримав інший феномен – поліція. Зміст його був надзвичайно широким: він трактувався як державний устрій, державне управління, мета якого – всезагальне благо та безпека.

Економічна безпека особистості цеУ 17-18 столітті практично в усіх країнах стверджується точка зору, що держава має за головну мету всезагальний добробут та безпеку. Тому термін “безпека” отримує в цей час нове трактування: стан, ситуація спокою, яка з’являється в результаті відсутності реальної небезпеки, а також матеріальні, економічні, політичні умови, відповідні органи та організації, що сприяють утворенню такої ситуації [1].  Всі визначення поняття “безпека” у прямому чи непрямому значенні включають наступні основні положення:— наявність загроз, що поділяються на внутрішні та зовнішні;- наявність життєво важливих інтересів об’єктів захисту; — баланс інтересів між ними [2].  Первісним є саме наявність загроз. Вторинний аспект – наявність життєво важливих інтересів, тобто тих інтересів, реалізація яких визначає саме існування об’єктів захисту і без яких об’єкти припиняють своє існування.Взагалі безпека особистості – це стан захищеності її життєво важливих інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз. До життєво важливих інтересів належить сукупність потреб, задоволення яких надійно забезпечує існування та можливості прогресивного розвитку людини, як основного об’єкту безпеки.Поняття безпеки особистості включає в себе: інформаційну, психологічну, екологічну, економічну безпеку.Економічна безпека особистості – це сукупність поточного стану та факторів, що характеризують стабільність, стійкість економічного становища людини, що дозволяє їй підтримувати гідний рівень життя.Економічна безпека особистості залежить насамперед від наявності правової системи її захисту та ефективного механізму її реалізації. Гарантом економічної безпеки є держава.Важливим фактором економічної безпеки особистості є методи економічного регулювання з боку держави, і це в першу чергу податкова, соціальна політика, правовий захист приватної власності.

Причинами виникнення та розвитку кризових ситуацій в економіці країни виступають різні фактори дестабілізації, як наприклад:1. Зростання безробіття та послаблення трудової мотивації. 2. Криміналізація економіки.3. Погіршення стану природного середовища, що призводить до різкого зростання рівня захворюваності та вимушеної міграції населення.Економічна безпека особистості – це система заходів, спрямованих на забезпечення захисту людини від внутрішніх та зовнішніх загроз, які забезпечують:— передумови виживання суб’єкта в кризових умовах;— захист життєво важливих економічних інтересів особистості; — створення внутрішнього імунітету та зовнішнього захисту від дестабілізуючих впливів;- можливість забезпечення гідних умов життя та стійкого розвитку особистості.В загальному вигляді економічна безпека особистості визначається як такий її стан, при якому забезпечується гарантований захист її економічних інтересів навіть при несприятливих умовах розвитку економічних процесів.Інший підхід до розуміння  економічної безпеки полягає в тому, що безпекою суб’єкта, безпекою його життєдіяльності вважається сукупність умов існування суб’єкта, якими він оволодів, створив в процесі самореалізації, і які, таким чином, він здатний контролювати. При цьому під здатністю суб’єкта контролювати ті чи інші умови власної діяльності розуміється не лише і не стільки його можливість відслідковувати динаміку умов, проводити їх моніторинг, а здатність суб’єкту здійснювати на умови значний вплив, вирішальну роль, реальне домінування, фактичне панування, владу.Економічна безпека особистості — це здатність людини забезпечувати свій добробут та економічну стабільність незалежно від дії внутрішніх та зовнішніх факторів.В якості робочого визначення приймемо, що економічна безпека особистості – це економічний стан суб’єкта, що забезпечує задоволення його життєво важливих економічних інтересів незалежно від форс-мажорних обставин економічного характеру.Такі форс-мажорні обставини можуть бути результатом загострення економічних відносин між країнами, виникнення воєнних конфліктів, дестабілізації внутрішньополітичної ситуації, посилення соціальної напруженості, різкої зміни демографічної ситуації в країні, виникнення стихійного лиха та екологічних катастроф.  Надзвичайні ситуації в економіці можуть бути викликані і суто економічними або політичними факторами, наприклад, рішеннями державних органів влади.Економічну безпеку можна розглядати з позицій впливу економічної системи на суспільну та індивідуальну свідомість, що відображає ставлення громадян та суспільства до майбутнього та сьогодення. Джерелами негативних впливів, спрямованих на економічну безпеку особистості можуть бути свідомі або несвідомі дії окремих посадових осіб, суб’єктів господарювання та форс-мажорні обставини. Джерелом загроз економічної безпеки виступають дії тих людей, які переслідуючи власні цілі, досягають їх, використовуючи різні засоби впливу на інших без врахування їх потреб та інтересів, або навіть просто вводячи в оману, діючи в супереч з їх інтересами та наносячи їм збиток. Це діяльність різних осіб – від політичних лідерів, державних, суспільних діячів, представників засобів масової комунікації, підприємців до партнерів по міжособистісній взаємодії.Сама соціально-політична та економічна ситуація кардинальних суспільних змін та переходу до ринкових відносин, сприяє та підсилює цю тенденцію.Продавець намагається продати товар покупцю, і їх інтереси далеко не завжди співпадають, якщо взагалі не розходяться, маючи лише одну лінію перетину – факт продажу конкретного товару. При цьому продавець активно використовує різні прийоми, для того щоб приховати недоліки та підкреслити переваги, дійсні, або навіть уявні, у рекламованого товару. Він приховує необхідну клієнту інформацію, частину її змінює, тим самим перешкоджаючи отриманню адекватних відомостей про товар.Роботодавець теж використовує психологічні впливи, наприклад, щоб дешевше оплатити працю робітника, тим самим створюючи економічну небезпеку для особистості.Учасники ділових переговорів, використовуючи різні способи маніпулювання економічною інформацією, реалізують технологію рефлексивного управління, для того щоб досягти своїх цілей та більш вигідних умов для своєї сторони, як правило, за рахунок притиснення економічних інтересів іншої сторони.Доступ до широкомасштабного використання інформаційних технологій та засобів масової комунікації в декілька разів  підсилює можливості психологічного впливу на людей за допомогою зміни інформаційного середовища суспільства. В найбільшій мірі це характерно для різноманітних фінансово-економічних та комерційних структур. Їх діяльність створює економічну небезпеку для осіб, коли для досягнення своїх цілей вони починають використовувати різні засоби інформаційно-психологічного впливу, змінюючи за допомогою цього економічну поведінку людей таким чином, що завдається шкода їх інтересам. У якості ілюстрації до цього можна навести приклади недоброякісної реклами (історія з АТ “МММ”).В якості ще одного джерела загроз економічній безпеці особистості, при певних умовах можна виділити саму державу, органи державної влади та управління. Це пов’язано з діями державних лідерів, правлячої еліти. Від рішення конкретних людей з їх особистісними характеристиками, індивідуально-психологічними особливостями, власним життєвим та професійним досвідом  залежить доля та благополуччя багатьох інших людей, важливі соціальні, економічні та політичні зміни у суспільстві. Небезпека виникає тоді, коли вони, реалізуючі власні інтереси, а іноді просто амбіції, використовують міць державного апарату для здійснення впливу на людей, маскуючи свої дії та справжні цілі, які не співпадають з інтересами держави, суспільства та населення країни. В узагальненому вигляді джерела негативних економічних впливів показані у таблиці 1.

Таблиця 1.Економічна безпека особистості це Об’єктом економічної безпеки особистості є економічне становище людини.Суб’єктом економічної безпеки особистості виступає сама людина, яка прагне реалізувати власні економічні інтереси.Для економічної безпеки принциповими є порогові значення показників, тобто граничні значення, перевищення яких викликає появу руйнівних, неконтрольованих процесів. Таким показниками наприклад можуть бути: середній дохід людини, середньомісячна заробітна плата.Рівень економічної безпеки особистості залежить від того, наскільки ефективно вона у змозі  уникнути можливих загроз та ліквідувати негативні наслідки деяких складових зовнішнього середовища.Головною метою економічної безпеки є стабільне економічне становище зараз та високий потенціал у майбутньому.З позицій економічної безпеки дуже важливо оцінювати та прогнозувати вплив всіх очікуваних загроз.Загроза економічній безпеці особистості – це сукупність умов та факторів, які створюють небезпеку для її життєво важливих інтересів.Загроза економічній безпеці особистості – це існування можливості нанести окремій людині економічну шкоду, змінити поведінку супротив її бажання.В загальному вигляді загрози економічній безпеці особистості можна класифікувати таким чином:- внутрішні загрози – це власні негативні дії (неефективне фінансове планування та використання власних коштів). Джерелом небезпеки можуть бути індивідуально-психологічні особливості особистості, які впливають на адекватність прийняття нею важливих рішень. Внутрішні джерела загроз економічній безпеці особистості закладені в самій біосоціальній природі психіки людини, в особливостях її формування та функціонування, в індивідуально-особистісних характеристиках індивіда. В силу цих особливостей люди відрізняються ступенем сприйняття різних впливів, можливостями аналізу та оцінки економічної інформації, що надходить.- зовнішні загрози — зовнішні негативні дії (негативні тенденції в економіці: рішення державних органів влади, спекулятивні операції, непродумані реформи);- форс-мажорні обставини (стихійні лиха, страйки) та обставини, наближені до форс-мажорних (несприятливі законодавчі акти, ембарго, зміни валютного курсу).Крім того всі загрози економічній безпеці можна класифікувати як:— об’єктивні – це загрози, що виникають у зв’язку з економічним становищем у державі;— суб’єктивні – вплив людського фактора, наприклад, суперників чи партнерів;- потенційні – існують досить тривалий час і обумовлені геополітичним становищем у державі;- актуальні – з’являються у зв’язку з загальною кризою міжнародного чи внутрішньодержавного середовища;- реальні — ті, які існують об’єктивно;- гіпотетичні — особа вважає, що загрози існують і цей висновок робиться на основі певного аналізу економічної ситуації;- уявні — створюються в людській уяві і реально не існують, вони можуть бути обумовлені певними особистісними якостями людини.В узагальненому вигляді всі загрози економічній безпеці можна представити за допомогою рис. 1.

Рис. 1. Класифікація загроз економічній безпеці особистості.Економічна безпека особистості це

Небезпеку являють собою впливи, що блокують здатність людини до адекватного реагування на життєві обставини, знижують її здатність аналізувати та свідомо обирати, позбавляють людину почуття індивідуальності, особистісної оцінки.Економічна безпека особистості – це такий стан економічної свідомості, при якому суб’єкт сприймає існуючу якість життя як адекватну і надійну, так як створюються реальні можливості для задоволення його економічних потреб у теперішній час і є впевненість у майбутньому.Якість життя – це не лише матеріальний добробут, але і не порушення людської гідності, це можливість самостійно приймати рішення, а не бути жертвою рішень, прийнятих іншими.

Інтереси особистості полягають у реалізації конституційних прав та свобод, в забезпеченні особистої економічної безпеки, підвищенні рівня та якості життя, у фізичному, духовному та інтелектуальному розвитку суб’єкта.

Сьогодні більшість населення України відмовляється від активної економічної поведінки та замість дій, що спрямовані на економічну та соціальну адаптацію до нових економічних та соціальних умов, люди відповідають на них роздратованістю, агресивністю, знижуючи практичний граничний потенціал руйнації особистості. Людина починає дуже гостро відчувати свою економічну та соціальну незахищеність, невпевненість у майбутньому, загрозу безпеки існування як повноцінного громадянина та особистості.

Пдсумовуючи все вищезазначене ми можемо зазначити, що наслідками деструктивних економічних впливів для особистості є: 1.     Звуження кола інтересів. Скорочення участі у значущих видах діяльності;2. Неконтрольовані дії, що суперечать інтересам та цінностям людини (наприклад, придбання непотрібного товару);3. Неможливість здійснення свідомого вибору, 4. Відмова від активної економічної поведінки;5. Роздратованість та агресивність;6. Неадекватна реакція;7. Втомлюваність та жахи;8. Порушення відчуття безпеки, передбачуваності світу, невпевненість у майбутньому, відчуття економічної та соціальної незахищеності;9. Відчуття загрози безпеці існування як повноцінного громадянина та особистості.

Необхідними та достатніми умовами забезпечення економічної безпеки особистості можна вважати:- задоволення потреб самозбереження, самовідтворення та саморозвитку;- своєчасне прогнозування та ідентифікацію переходу нейтрального елементу середовища у розряд потенційної небезпеки, а потенційної небезпеки у актуальну загрозу;- захист людини від загроз різних типів. На наш погляд критерії економічної безпеки особистості можна виділити наступним чином: Економічна безпека особистості це1. Критерій задоволеності особистості якістю життя та впевненість у майбутньому.2. Критерій стійкості особистості до інформаційних, економічних та політичних впливів. 3. Критерій захисту базових цінностей та інтересів, джерел духовного та матеріального добробуту особистості;4. Критерій задоволеності особи станом власної економічної безпеки.Висновки:1. Економічна безпека особистості виступає як сукупність економічних, соціальних, демографічних, екологічних, технологічних, науково — інформаційних відносин.2. Історичний досвід свідчить, що приватний бізнес, підприємці та громадяни стають тим більше зацікавленими в зміцненні держави і захисті її інтересів, чим ефективніше розвивається економіка країни,  чим впевненіше держава створює оптимальні умови для реалізації приватних економічних інтересів, для стабільності.3. Виходячи з вищезазначеного можна запропонувати такі заходи протидії економічним загрозам: економічне зростання держави, проведення розумної соціальної політики, законодавче забезпечення встановлених соціальних гарантій населення та можливостей реалізації власних економічних інтересів. Все це має запобігати розвитку негативних тенденцій у соціальній сфері та забезпечувати стабільний економічний розвиток. 

Економічна безпека — Користін О.Є.

1. Поняття, предмет, зміст та суб’єкти економічної безпеки

Поняття «економічна безпека» є відносно новим в українському лексиконі, хоча воно досить поширене та давно використовується у практичній діяльності на Заході. Проблема економічної безпеки вперше викристалізувалася в 30-х роках минулого століття на території США. Актуальність цього питання було обумовлене тогочасною потужною світовою кризою і необхідністю напрацювання заходів швидкого реагування на загрози такого масштабу в рамках національної економіки. У 70-х роках минулого століття під поняттям «економічна безпека» почали розуміти найважливіші складові національної безпеки, і досить швидко цей термін набув широкого поширення в економічно розвинутих капіталістичних країнах.

В економічній сфері Радянського Союзу проблеми економічної безпеки розглядалися переважно з погляду зовнішньоекономічної діяльності або економічної злочинності. Відповідно до визначення, яке подає політологічний енциклопедичний словник, економічна безпека — це стан, в якому народ може суверенно, без втручання і тиску ззовні визначати шляхи і форми свого економічного розвитку. Слід зазначити, що в цьому визначенні фактично розглядається лише зовнішній бік поняття — незалежність. Існують підходи, які трактують економічну безпеку як забезпечення здатності до виживання країни у випадку стихійних і екологічних лих або за умов національних і світових економічних катастроф. За таких підходів питання економічної безпеки трактується однобічно, тобто її існування пов’язують лише із впливом зовнішніх факторів. Водночас внутрішні чинники, які також суттєво впливають на економічний потенціал, глибоко не досліджуються. Однак руйнівний вплив внутрішніх факторів на всі сфери народного господарства виявився більш масштабним і довгостроковим, ніж вплив зовнішніх факторів.

Лише на початку 90-х років стали приділяти увагу й іншим аспектам безпеки: екологічним, прямим і непрямим наслідкам надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження, зростанню організованої злочинності, втраті науково-технічного потенціалу, культурній деградації нації тощо.

Характеризуючи специфіку, виявляючи сутнісні характеристики економічної безпеки, передусім варто акцентувати увагу на її «включеності» у загальну систему національної безпеки. Національна безпека вбирає в себе всю сукупність превентивних заходів економічного, технологічного, військово-політичного, правоохоронного, дипломатичного та іншого характеру, що розроблені стосовно тих чи тих загроз, як з урахуванням поточного часу, так і в розрахунку на перспективу. Національна безпека — різнопланова і багаторівнева проблема, що охоплює всі сфери життєдіяльності й має потребу в науково обґрунтованій концепції, розрахованій на тривалу історичну перспективу.

Об’єктами економічної безпеки виступають як економічна система загалом, так і її різні складові: природні багатства, виробничі й невиробничі фонди, нерухомість, фінансові ресурси, господарські структури, сім’я, окрема особистість тощо.

Суб’єктами економічної безпеки виступають держава та її інститути (міністерства, відомства, податкові й митні органи, біржі, фонди і страхові кампанії), а також підприємства, установи й організації як державного, так і приватного сектора економіки.

Не виключається і участь громадян та їх об’єднань у підтримці економічної безпеки. Більше того, такі дії повинні всіляко заохочуватися державою. Однак активна участь громадянина у забезпеченні економічної безпеки неможлива без усвідомлення ним важливості цієї державної справи і прояву активної життєвої позиції. До речі, в Конституції України чітко зазначено, що поряд із захистом суверенітету і територіальної цілісності України забезпечення її економічної безпеки є найважливішою функцією держави і справою всього українського народу.

Економічній безпеці притаманний інтегральний характер, оскільки вона є результатом спільних зусиль усієї нації, що проявляється через дії всіх гілок влади на всіх рівнях (від всеукраїнського до місцевого), наявних у державі сил і засобів, об’єднань громадян та окремих осіб.

На сьогодні існують певні протиріччя між окремим громадянином та державою у сфері забезпечення ними своєї економічної безпеки. Адже держава виступає не лише гарантом економічної безпеки своїх громадян, але й сама може бути для них джерелом загроз (знецінення грошових заощаджень, затримки з виплатою заробітної платні та інших соціальних виплат, непомірні податки тощо). Коли держава створює для своїх громадян загрозу, що значно перевищує ту небезпеку, від якої вона їх захищає, то така держава навряд чи викликатиме у громадян повагу. Більше того, вона не зможе бути виразником національних економічних інтересів.

У період кардинальних економічних перетворень, коли створюється потужний недержавний сектор економіки, дуже важливо, щоб приватні підприємницькі структури дбали не лише про власні інтереси і безпеку, як це спостерігається нині, але й ураховували інтереси держави і суспільства та сприяли забезпеченню економічної безпеки України. Адже коли, наприклад, валютні кошти вітчизняних комерційних структур осідають в іноземних банках, зміцнюючи економічний потенціал іноземних країн, то вони підривають його в Україні. Фінансове знекровлення власної країни веде до зменшення рівня її обороноздатності, неспроможності соціально захистити вразливі верстви населення, розвивати науку, освіту, культуру і врешті може призвести до втрати самої державності. Держава повинна вживати всіх необхідних заходів для нейтралізації подібних загроз своїй економічній безпеці.

Предметом державної діяльності у сфері економічної безпеки є:

• моніторинг факторів, що підривають стійкість соціально-економічної системи держави у короткостроковій та довгостроковій перспективі, тобто виявлення і прогнозування загроз.

• розроблення конкретних заходів, реалізація економічної політики та інституціональних перетворень, що усувають або пом’якшують шкідливий вплив виявлених факторів і загроз у рамках єдиної програми економічних реформ країни.

Зростає роль і значення правоохоронного забезпечення економічної безпеки. За умов масштабної криміналізації економіки, коли на її стан впливають організована злочинність і корупція, що опанували різноманітними механізмами впливу на прийняття багатьох державних рішень, можливості зміни економічної політики і практики, розроблення стратегії економічної безпеки значною мірою залежать від здатності держави, її правоохоронної системи докорінно змінити кримінальну ситуацію в економіці.

Необхідним елементом державної діяльності є державно-правовий захист економіки — обґрунтована на пізнанні законів суспільного розвитку структурно-інтегрована система заходів, які вживаються компетентними державними органами для охорони інтересів суб’єктів економічної діяльності й забезпечення розвитку ринкової економіки.

Об’єктом державно-правового захисту виступають відносини суб’єктів економічної діяльності, що виникають у процесі реалізації ними своїх законних прав, з урахуванням покладених на них обов’язків — законними шляхами сприяти послідовному розвитку соціальної та інших галузей життєдіяльності громадян України під час інтеграції країни у світову економічну систему.

Аналіз напрямів державно-правового захисту економічної діяльності доводить їхню багатоаспектність, залежно від функцій суб’єктів. При цьому ефективність діяльності зазначених суб’єктів багато в чому залежить від знання ними об’єкта докладання своїх зусиль. Саме тому для підрозділів правоохоронних органів, основним напрямом діяльності яких є боротьба з економічною злочинністю, актуальним є аналіз оперативно-розшукової характеристики злочинів, що скоюються у сфері економіки.

Розгляд сутності державно-правового захисту економічної діяльності буде однобічним без аналізу її діяльної сторони, тобто забезпечення виконання правових розпоряджень. Незважаючи на удаваний стихійний характер ринку, ефективність економічної діяльності безпосередньо пов’язана із законністю і дисципліною при її здійсненні. Дотримання законності у сфері економіки слід розуміти як однакове розуміння і точне виконання положень законів усіма суб’єктами економічної діяльності. Необхідно також керуватися тим, що далеко не всі сторони економічного життя регулюються законами, і найчастіше суб’єкти економічної діяльності, вступаючи у відносини між собою, визначають їхній порядок за взаємною згодою або в однобічному порядку. Крім розуміння і виконання положень законів, до змісту законності, вважаємо, має входити і можливість (здатність) реалізації суб’єктами своїх законних прав.

До головних умов невиконання положень законів належать:

• відсутність механізму реалізації положень закону;

• суперечність закону традиційним усталеним нормам життя;

• відсутність контролю з боку владних структур;

• існування відомчої практики інструктивного тлумачення положень закону, за якого найчастіше приховується або перекручується головна суть;

• навмисне (або через незнання) невиконання законів тощо.

Перший етап забезпечення законності в економічній сфері діяльності пов’язують зі своєчасним доведенням положень законів до суб’єктів. Зазначимо, що розмаїття прийнятих законів і, власне кажучи, відсутність надійних інформаційних каналів доведення їх до виконавців, не акцентуючи уваги на необхідності коментування, нерідко призводить до того, що суб’єкти самі змушені шукати нормативні акти. Наголосимо, що обов’язок інформаційного забезпечення суб’єктів економічної діяльності покладено на органи виконавчої влади, оскільки саме вони відповідають за стан дотримання законності на місцях.

Рівень законності в економічній діяльності багато в чому залежить від правосвідомості суб’єктів, а це потребує необхідного обсягу юридичних знань, що дають змогу здійснювати усвідомлені юридичні дії у господарських та інших операціях.

Значення державно-правового захисту економічної діяльності у перехідний період полягає в об’єктивній необхідності більш глибокого втручання держави в економіку, ніж це потрібно у розвинутій економічній системі. Ця необхідність поступово зменшуватиметься у процесі розвитку економіки, формування правової держави і, відповідно, поліпшення соціальної сфери, зміні економіко-правового світогляду суб’єктів економічної діяльності.

У широкому розумінні економічна безпека — це такий стан країни, коли забезпечується захищеність її економічних інтересів. Тобто зміст економічної безпеки — це інтереси виробництва, бізнесу, торгівлі, фінансової та іншої господарської діяльності. Стосовно внутрішнього стану вихідним економічним інтересом нації є економічна стабільність, що проявляється у виробничому зростанні, підвищенні національного доходу, ефективній фінансовій системі тощо. Зовнішні інтереси щодо безпеки країни полягають у виключенні економічної експансії з боку інших держав і забезпеченні незалежності у міжнародних відносинах.

Система економічної безпеки забезпечує країні:

• можливість самостійно, без якого-небудь значущого зовнішнього впливу визначати і проводити внутрішню політику в економічній та інших сферах;

• здатність активно впливати на процеси у світі, що стосуються національних інтересів країни;

• соціальний міф і суспільну злагоду, запобігання масштабним внутрішнім конфліктам, здатним призвести до зміни демократичного політичного ладу.

Водночас проблема забезпечення економічної безпеки багатомірна і багатоаспектна. На особливу увагу заслуговують питання криміналізації життєво важливих сфер економіки. Результати кримінологічних досліджень свідчать про високий ступінь проникнення злочинності у сферу суспільно-економічних відносин. Економічна злочинність досягла такого рівня, що є реальною загрозою національній безпеці. Це один із наслідків утрати контролю над виконанням законів у країні. Тому особливої гостроти набувають проблеми організації правоохоронної діяльності у сфері забезпечення економічної безпеки. За умов системної кризи повинна бути вироблена адекватна сучасному стану розвитку суспільства державна правоохоронна політика, а також відповідні засоби і форми правоохоронної діяльності. Очевидно, що ці заходи мають бути складовими ланками загального ланцюга посилення регулятивної ролі держави.

В економічній системі країни виділяють такі найважливіші блоки проблем, що дозволяють розкрити зміст економічної безпеки:

• Проблеми, пов’язані зі збереженням і підтримкою народногосподарського комплексу країни. Народногосподарський комплекс країни розглядається як певна система, що складається з підсистем. Дисбаланс зв’язків між підсистемами може призвести до руйнування всієї системи. Тому особливо важливо вчасно виявляти загрози і знаходити оптимальні рішення щодо їхнього недопущення та запобігання ним.

• Проблеми, пов’язані з підтримкою функціонування економіки у надзвичайних ситуаціях: аварії на життєво важливих об’єктах, землетруси, паводки, буревії тощо. Ці явища здатні струсонути економіку всієї країни, створити загрозу економічної безпеки загалом. Економічні масштаби цих ситуацій вимірюються обсягами прямих і непрямих втрат ВВП та витратами держбюджету на їх подолання.

• Проблеми, пов’язані з перетворенням відносин власності. Відсутність чіткої правової бази породжує корупцію державного апарату, безліч економічних злочинів, криміналізацію економіки і суспільства, різке розшарування суспільства на багатих та бідних.

• Економічні проблеми взаємодії із зовнішнім світом. На сьогодні реальну загрозу Україні становлять не зовнішні фактори, а розвал економічної системи країни. За сучасних умов аналіз внутрішніх факторів і розроблення конкретних ефективних заходів щодо запобігання внутрішнім загрозам найбільш актуальні та значущі.

Сутність економічної безпеки полягає у забезпеченні економічного розвитку України з метою задоволення соціальних і економічних потреб громадян при оптимальних витратах праці і природоохоронному використанні сировинних ресурсів та навколишнього середовища.

Економічна безпека — це система забезпечення стійкості національної економіки, що зберігає свою цілісність і здатність до саморозвитку, незважаючи на несприятливі зовнішні і внутрішні загрози.

Для більш глибокого розуміння сутності економічної безпеки важливо усвідомити її зв’язок з поняттями «розвиток» та «стійкість».

Розвиток — один з компонентів економічної безпеки. Якщо економіка не розвивається, різко скорочується можливість виживання, можливість опору і пристосованості до внутрішніх і зовнішніх загроз. Розвиток економічної системи зазвичай пов’язується з економічним зростанням, а його темпи розглядаються як характеристики цього зростання. При спаді показників говорять не стільки про негативне економічне зростання, скільки про деградацію економічної системи.

Акцент на стійкості не випадковий. Адже саме стійкість економічної системи пов’язана з її здатністю зберігати динамічну рівновагу, успішно адаптуватися за допомогою політичних, правових та інших механізмів до умов, що змінюються, зокрема ефективно долати кризові явища.

Стійкість — найважливіша характеристика економіки як єдиної системи. Стійкість економіки відображає міцність і надійність її елементів, вертикальних і горизонтальних зв’язків усередині системи, здатність витримувати внутрішні і зовнішні «навантаження». Якщо система втрачає стійкість, то говорять про її руйнування, катастрофу. Чим стійкіші економічна система, співвідношення виробничого і фінансово-банківського капіталу тощо, тим життєздатнішою є

економіка, а тому й оцінка її безпеки буде досить високою. Порушення пропорцій, дисбаланс зв’язків між різними компонентами системи призводить до її дестабілізації і є сигналом переходу економіки від безпечного стану до небезпечного.

Стратегія економічної безпеки передбачає:

• визначення характеристики зовнішніх і внутрішніх загроз економічної безпеки як сукупності умов і чинників, що створюють небезпеку життєво важливим економічним інтересам особистості, суспільства й держави;

• визначення критеріїв і параметрів стану економіки, що відповідають вимогам економічної безпеки і забезпечують захист життєздатності країни;

• механізм забезпечення економічної безпеки країни, захисту її життєздатності на основі застосування усіма інститутами державної влади правових, економічних та адміністративних заходів впливу.

Практична реалізація Державної стратегії економічної безпеки повинна здійснюватися через систему конкретних заходів, механізмів, що реалізуються на основі якісних індикаторів і кількісних показників соціально-економічного розвитку країни. Така система є основою і змістом економічної політики держави.

Економічна безпека підтримується як чисто економічними методами, так і засобами неекономічного характеру: політичними, військовими та іншими, включаючи захист державних таємниць. Крім того, економічне оцінювання наслідків загроз безпеки у будь-яких сферах, як правило, забезпечує універсальний підхід, даючи можливість кількісно оцінити збитки, і на цій основі визначити систему пріоритетів.

2. Роль економічної безпеки в системі національної безпеки

В системі національної безпеки економічна безпека виконує чітко визначені функції, несе на собі суттєве функціональне навантаження. Її сутність полягає у тому, що вона є матеріальною основою національної суверенності, що визначає реальні можливості в забезпеченні інших видів безпеки. Тобто економічна безпека — це підґрунтя для функціонування всіх інших її елементів, що входять у цю систему (військової, технічної, продовольчої, екологічної).

Виділяють такі чинники, що визначають особливе місце економічної безпеки серед інших видів системи національної безпеки:

1. При вирішенні проблем в усіх сферах діяльності підкреслюється базисна роль економіки, тому що виробництво, розподіл і споживання матеріальних благ первинні для кожної з них і визначають життєдіяльність та життєздатність суспільства. Не може бути військової безпеки при слабкій і неефективній економіці, так само як не може бути одночасно ні військової, ні економічної безпеки в суспільстві, яке переживає соціальні конфлікти.

2. В Україні криза суспільства найбільшою мірою охопила саме економіку, оскільки мали місце катастрофа планової економічної системи та намагання побудувати щось інше, схоже на капіталізм західного зразка. Подібна «перебудова» уже сама по собі є джерелом численних потрясінь, а отже, і загроз безпеці країни. 3. Наслідки загроз безпеці в будь-яких сферах можуть бути оцінені з економічного погляду, тобто йдеться про кількісний підрахунок збитків, на основі чого визначається система пріоритетів. Про те, яка увага приділяється питанням забезпечення економічної безпеки в інших країнах, свідчать такі факти. За перші 100 днів правління нового президента Ф. Рузвельта в 1933 році було прийнято 15 законів, що забезпечували «новий курс» і стали базою подальшого розгортання заходів для подолання кризи і відновлення економічної могутності країни. Ф. Рузвельт продемонстрував відмову від класичної теорії і практики невтручання держави в економіку. Уже тоді він та його команда зрозуміли, що ринковий механізм XX ст. повинен передбачати оптимальне поєднання ринкових механізмів і державної участі в господарських процесах, тому що економічні інтереси особистості реалізуються через соціальну політику держави. Ф. Рузвельт багато консультувався в той час із Дж. М. Кейнсом — прихильником державного втручання в економічне життя країни.

Економічна безпека — це складова частина національної безпеки, її фундамент і матеріальна основа. Забезпечення економічної безпеки є винятковою прерогативою держави. Ніхто інший не в змозі вирішити це завдання. У практичному плані забезпечити економічну безпеку країни означає створити якусь систему її самозбереження, що автоматично приводила б у рух її захисні механізми захисту від тієї або іншої загрози.

Наша країна переживає складний історичний період державного становлення. Гостра і тривала економічна криза, яка вразила

Україну чи не найбільше з усіх пострадянських республік, надзвичайно актуалізувала питання її національної безпеки, передусім економічної.

Економічна безпека особистості це

Рис. 1.1. Логіко-структурна схема категорії «національна безпека»

На жаль, важливі рішення, які закладали основи стратегічного економічного розвитку Української держави після набуття нею незалежності, приймалися часто спонтанно, під тиском обставин, без належного наукового обґрунтування і врахування національних інтересів. Тому перші роки існування Української держави позначилися руйнуванням значного економічного потенціалу, що дістався їй у спадок. Характерний приклад — безсистемна, тотальна конверсія колись потужного військово-промислового комплексу, темпів якої не знала жодна країна світу. Було завдано колосальних збитків економіці України, зруйновано високий науково-технічний потенціал оборонної галузі, а висококваліфіковані спеціалісти оборонних підприємств залишилися без роботи, багато з них у пошуках кращої долі виїхали за кордон. Отже, економічний потенціал України, який є матеріальною основою національної безпеки, нині значно ослаблений.

Тривала економічна криза негативно вплинула на всі сфери національної безпеки. Досі дається взнаки спад виробництва, втрачається науково-технічний потенціал, спостерігається зниження життєвого рівня, згортаються інвестиційні процеси, зростає безробіття, розростається і міцніє «тіньовий» сектор економіки. Соціальне зубожіння широких верств населення, значна диференціація в доходах різних прошарків населення, зневіра у власні сили та владні структури стоять на заваді консолідації нації і становлять значну загрозу національній безпеці, у тому числі й економічній. У міжнародних відносинах спостерігається намагання деяких розвинених країн використати економічну ослабленість України у своїх національних інтересах.

Перед Україною постала проблема, яка полягає у певному протиріччі між необхідністю інтегруватися у світову економіку, з одного боку, та забезпечити внутрішню економічну інтеграцію, захист свого внутрішнього ринку, власного товаровиробника і національних інтересів, з іншого. При цьому слід враховувати, що світова економіка і далі залишається ареною зіткнення інтересів різних країн. Тож лише створення власної системи економічної безпеки дасть можливість уникнути потенційних руйнівних наслідків швидкого відкриття зовнішнього доступу до національної економіки, забезпечити її конкурентоспроможність, захистити вітчизняного товаровиробника та ефективно взаємодіяти з міжнародними фінансовими та економічними інституціями.

Правові передумови формування економічної безпеки було закладено в Декларації про державний суверенітет України (1990 р.) та Законі УРСР «Про економічну самостійність України». У Конституції України (1996 р.) вперше в правовому документі незалежної України (ст. 17) використовується словосполучення «економічна безпека». У Концепції (основах державної політики) національної безпеки (1997 р.) офіційного статусу та змістовного розкриття набуло поняття «економічна безпека» через національні інтереси, загрози національній безпеці та напрями державної політики національної безпеки в економічній сфері.

Протягом майже восьми років велася інтенсивна робота з формування правових підстав економічної безпеки. Так, у 1995 роді Координаційний комітет для боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України ініціював розроблення Концепції економічної безпеки України. Координатором та розробником цього документа виступило Міністерство економіки України. У серпні 1995 р. документ було розроблено, але офіційного статусу він і досі не набув. Держава не має офіційно затверджених концептуальних основ економічної безпеки. Інститутом економічного прогнозування НАН України у 1999 році здійснено спробу їх розроблення, було видано Концепцію економічної безпеки України, але вона так і залишилася у статусі наукового видання, а не проекту законодавчого документа. Тривалий час у Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України велося розроблення Програми забезпечення економічної безпеки України, яка, як і Концепція, так і не вийшла зі стану проекту.

Критичність нинішньої економічної ситуації в тому, що або руйнівні процеси стануть незворотними і призведуть до втрати державності або, в кращому разі, забезпечать Україні роль другорядної держави і сировинного придатку високорозвинутих країн, або ж вдасться зупинити негативні процеси, домогтися економічного зростання і гідного місця у світі.

Отже, нині як ніколи перед нами постає надзвичайно важливе питання — забезпечення економічної безпеки України, що є одним з найважливіших національних пріоритетів і вимагає посиленої уваги представників владних структур, політичних партій, науковців, широкої громадськості, а також виступає гарантом державної незалежності України, умовою її прогресивного економічного розвитку і зростання добробуту громадян.

Національні економічні інтереси та загрози економічній безпеці України

Визначення національних економічних інтересів має першочергове значення під час створення системи економічної безпеки, яка є складовою цілісної системи національної безпеки України, оскільки від цього залежить вироблення ефективних засобів їх реалізації та захисту.

Національні економічні інтереси (НЕЇ) невіддільні від історії і традицій українського народу, системи господарювання, менталітету, культурних і духовних цінностей.

У ролі виразника і гаранта захисту НЕЇ повинна виступати держава. В аналітичній та прогнозній діяльності відповідні державні органи повинні визначати НЕЇ, досліджувати їхню взаємодію, співвідношення пріоритетності тощо.

Можна застосувати таку класифікацію національних економічних інтересів:

1. За ступенем важливості:

• життєво важливі; стратегічні; тактичні.

2. За тривалістю дії:

• довготривалі; середньотривалі; короткотривалі.

3. За характером зіткнення:

• паралельні; конфронтаційні; розбіжні; спільні.

4. За місцем дії:

• внутрішні; зовнішні.

5. За ступенем реалізації:

• нереалізовані; частково реалізовані; реалізовані.

6. За сферами розповсюдження:

• виробничі; фінансові; експортно-імпортні; технологічні; інституційні; військово-економічні; соціально-економічні; демографо-економічні; еколого-економічні та ін.

Для створення цілісної системи НЕІ та її ефективного функціонування насамперед необхідно:

• створити відповідну нормативну базу;

• моніторити НЕІ та їхнє моделювання;

• створити банк даних щодо НЕІ;

• забезпечити баланс НЕІ та їхнє гармонійне поєднання.

Найбільш пріоритетними національними економічними інтересами є:

• створення надійної системи економічної безпеки України;

• створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої економіки;

• забезпечення альтернативних джерел надходження нафти і газу;

• створення потужного військово-промислового комплексу;

збереження та розвиток інтелектуального й науково-технічного

потенціалів України;

• вирішення державою соціальних проблем;

• побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправності та взаємовигоди тощо.

Формування довгострокової стратегії економічної безпеки також передбачає формулювання основних загроз економічної безпеки. При цьому під загрозою економічній безпеці розуміють сформовані в суспільстві економічні й інші умови, здатні прямо або опосередковано впливати на економічну безпеку суб’єкта господарювання (галузі економіки, економічної території, національної економіки загалом) у теперішньому або найближчому майбутньому. Загрозами економічній безпеці України слід вважати явні чи потенційні дії, що ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів і створюють небезпеку для соціально-економічної та політичної систем, національних цінностей, життєзабезпечення нації та окремої особи.

На нашу думку, подібні загрози можна згрупувати в такі блоки:

1. Зростання майнової, фінансової і матеріальної диференціації населення, підвищення рівня його бідності, що ведуть до дестабілізації соціального порядку. Серед факторів, що вплинули на становлення такої ситуації в українському суспільстві, насамперед хотілося б виділити:

• різке розшарування суспільства на вузьке коло багатих і переважну масу бідних, невпевнених у своєму майбутньому людей;

• збільшення частки бідних прошарків населення в міському середовищі порівняно з сільською місцевістю, що сприяє появі соціальної та кримінальної напруженості і створює сприятливе підґрунтя для поширення нових для України негативних явищ (наркоманія, організована злочинність, проституція тощо);

• зростання безробіття, що веде до соціальних конфліктів;

• нерегулярна виплата заробітної плати, зупинка підприємств.

2. Деформація структури економіки України, що відбулася з таких причин:

• зростання паливно-сировинної орієнтації національного господарства;

• відставання розвідки запасів корисних копалин від їхнього видобутку;

• слабка конкурентоздатність продукції більшості вітчизняних товаровиробників;

• згортання виробництва в стратегічних і життєво важливих галузях обробної промисловості, передусім у машинобудуванні;

• зниження ефективності, руйнування технологічної єдності наукових досліджень і розробок, розвал сформованих наукових колективів і на цій основі підрив науково-технічного та військово-технічного потенціалу;

• захоплення іноземними компаніями внутрішнього ринку основних видів товарів народного споживання;

• скуповування за необґрунтованими цінами іноземними компаніями українських підприємств з метою витіснення вітчизняної продукції і виробника за наявності дешевої робочої сили як із зовнішнього, так і з внутрішнього ринку;

• збільшення зовнішнього боргу і пов’язане з цим збільшення витрат бюджету на його погашення.

3. Посилення нерівномірності соціально-економічного розвитку регіонів, викликане такими факторами, як:

• об’єктивні розходження в рівні соціально-економічного розвитку регіонів, наявність депресивних, кризових і відсталих в економічних відносинах районів на тлі структурних зрушень у промисловому виробництві, що супроводжуються різким зменшенням частки обробних галузей;

4. Криміналізація суспільства і господарської діяльності. Основними факторами цієї загрози є:

• зростання безробіття, оскільки значна частина злочинів скоюється особами, які не мають постійного джерела доходу;

• тісний зв’язок частини чиновників органів державної влади з організованою злочинністю, можливість доступу кримінальних структур до управління визначеною частиною суспільного виробництва і їхнє проникнення до різних владних структур;

• зниження системи державного контролю, результатом якого стало розширення діяльності кримінальних структур на внутрішньому фінансовому ринку, у сфері приватизації, експортно-імпортних операцій тощо.

Очевидно також, що вихідним пунктом розроблення стратегії завжди є визначення кінцевої мети, тієї соціально-економічної моделі, що повинна скластися внаслідок реформ. Як основні параметри кінцевої мети реформування економіки, що, зрозуміло, підлягають конкретизації й уточненню за окремими етапами і термінами, повинні бути обрані:

• орієнтація економіки на вирішення соціальних завдань, досягнення високої якості життя, створення інститутів і механізмів, що дозволяють поєднати економічну ефективність та соціальну справедливість;

• створення високоефективної економіки, гнучких і сприйнятливих до науково-технічних нововведень, до постійно мінливих суспільних і особистих потреб.

Загрози економічній безпеці можна класифікувати за такими параметрами:

1. За місцем виникнення: внутрішні; зовнішні.

2. За ступенем небезпеки: особливо небезпечні; небезпечні.

3. За можливістю здійснення: реальні; потенційні.

4. За масштабами здійснення: загальнонаціональні; локальні; індивідуальні.

5. За тривалістю дії: тимчасові; постійні.

6. За сферою спрямування:

виробничі; фінансові; експортно-імпортні; технологічні; інституційні; військово-економічні; соціально-економічні; демографо-економічні; еколого-економічні та ін.

7. За ставленням до них: об’єктивні; суб’єктивні.

8. За характером спрямування: прямі; непрямі.

В результаті проведеного системного аналізу сучасного стану економічної безпеки було сформульовано комплекс реальних і потенційних загроз економічній безпеці України.

Основними зовнішніми загрозами економічній безпеці вважаються:

1. Зацікавленість та прагнення світової спільноти не допустити у нову світову економічну систему такого конкурента, як Україна.

2. Ведення проти неї прихованої інформаційної та економічної війни.

3. Нав’язування хибних економічних методик та порад, дія яких, зрештою, призведе до утворення підсистеми для обслуговування Україною індустріально розвинених країн світу. Втручання в економіку України міжнародних фінансових організацій, іноземних радників та консультантів, зокрема МВФ та Світового банку. Успішному здійсненню планів Заходу щодо України сприяє відтік ресурсів, інтелекту, ідей та інших потенціалів, які становлять національне багатство країни.

4. Відсутність експортно-імпортної збалансованості, значне від’ємне зовнішньоторговельне сальдо.

5. Нераціональна структура експорту, надмірний вивіз сировинних ресурсів.

6. Перебування у зародковому стані фінансової, організаційної та інформаційної інфраструктури підтримки конкурентоспроможності українського експорту.

7. Втрата традиційних ринків збуту військової та машинобудівної продукції.

8. Недостатній державний контроль за здійсненням експорту та імпорту.

9. Надмірна відкритість економіки України, невиважена лібералізація зовнішньоекономічної діяльності.

10. Залежність процесу реформування економіки України від іноземних кредитів та інших іноземних позик.

11. Зростання зовнішньої заборгованості, нераціональне використання іноземних кредитів.

12. Недосконала система збереження державних таємниць економічного характеру.

13. Некерований відтік за кордон інтелектуальних і трудових ресурсів.

14. Витіснення України з частини зовнішніх ринків збуту продукції, зокрема в країнах СНД і Східній Європі.

15. Монопольна залежність України від імпорту з країн СНД багатьох видів продукції стратегічного характеру, відсутність географічної збалансованості процесів експорту та імпорту.

16. Ввезення в Україну технічно застарілих та екологічно небезпечних виробництв.

17. Витіснення іноземними товарами вітчизняної продукції з внутрішнього ринку.

18. Розбіжність цілей присутнього в Україні іноземного капіталу та інтересів економічного розвитку України.

Внутрішні загрози:

1. Відсутність надійної системи економічної безпеки України.

2. Високий рівень матеріало- та енергомісткості виробництва.

3. Високий рівень морального та фізичного спрацьовання основних фондів.

4. Деформована структура виробництва, відсутність науково обґрунтованої структурної перебудови економіки.

5. Домінування видобувних і базових галузей з низьким ступенем переробки сировини.

6. Застарілі виробничі технології у більшості галузей виробництва.

7. Зруйнування системи відтворення виробничого потенціалу.

8. Низький рівень замкнених циклів виробництва стратегічно важливої продукції, зокрема військової техніки та озброєння.

9. Широкомасштабне і безсистемне проведення конверсії воєнно-промислового комплексу.

10. Енергетична криза.

11. Недостатня база даних щодо власної мінерально-сировинної бази, особливо тих її компонентів, які Україна змушена імпортувати.

12. Низький рівень видобутку нафти, газу, вугілля для забезпечення власних потреб.

13. Відсутність золотовалютного резерву, алмазного фонду.

14. Неефективність державного управління соціально-економічними процесами.

15. Непослідовність і безсистемність у здійсненні економічних реформ, відсутність власної моделі реформ та їхнього ідеологічного обґрунтування.

16. Неефективність управління державним сектором економіки, зловживання при здійсненні приватизаційних процесів.

17. Недосконалість національного законодавства, пов’язаного з управлінням економічними процесами.

18. Низький рівень продуктивності праці.

19. Низький рівень інвестиційної діяльності.

20. Невиважене реформування відносин власності, відсутність ефективного власника приватизованого майна.

21. Зволікання із земельною реформою, занепад села.

22. Високий ступінь галузевого лобізму під час прийняття управлінських рішень.

23. Неефективність бюджетної, податкової та банківської систем.

24. Недосконала фінансово-бюджетна система, неефективність системи контролю за витратами бюджетних коштів, невчасне прийняття Державного бюджету.

25. Зростання «тіньової» економіки, посилення її криміналізації.

26. Штучність курсу національної грошової одиниці.

27. Необґрунтоване зростання цін на споживчому ринку, відсутність паритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію.

28. Низький рівень заробітної платні, відсутність мотивації до праці.

29. Поглиблення розриву в рівнях доходів різних груп населення.



Страницы: 1 | 2 | Весь текст




map