Реферат Гвоздика



5. Вирощування на зріз гвоздики

Родина гвоздикові (Caryophyllасеае). Рід нараховує до 300 видів, У створенні тепличних гвоздик провідна роль належить гвоздиці голландській Dianthus caryophullus. При схрещуванні її з іншими видами (D.fruticosus, D. arboreus, D. plumarius, D. chinensis) були створені численні групи з ремонтантним цвітінням, великими квітками.

Червоні з різними відтінками основного забарвлення:

Вільям Сім (William Sim), Дон С’єрра (Don Sierra), Дон Діабло (Don Diablo), Дипломат (Diplomate), Жокер (Joker), Ромео (Romeo), Ред Саманта (Red Samanta), Ред Сім (Red Sim), Саломе (Salome), Сканія (Scania), Танга (Tanga), Шокінг Пінк Сім (Chocking Pink Sim), Ванесс (Wanesse) — квітки лілово- червоні.

Рожеві з різними відтінками основного забарвлення:

Антарес (Antares), Ваня (Vania), Дасті (Dusty), Доріс (Doris), Катя (Katia), Keферс Черрі Сім (Kafers Cherri Sim), Каралис (Caralis), Кроулі Пінк Сім (Crowley Pink Sim), Ледді Сім (Laddie Sim), Лена (Lena), Ля Рев (La Reve), Лінда (Linda), Нора (Nora), Пінк Дасті (Pink Dusty), Портрайт (Portrait), Соана (Soana), Фламінго (Flamingo). Рожево-лілові — Саша (Sacha), Жасміна (Jasmina), Орхід б’юті (Orchid Beauty).

Білі з різними відтінками забарвлення:

Аляска (Alaska), Вірджинія (Virginie), Колетта (Coletta), Колорадо (Collorado), Моуді (Moudi), Поларис (Polaris), Уайт Сім (White Sim), Уайт Сканія (White Scania), Уайт С’єрра (White Sierra).

Жовті з різними відтінками основного забарвлення:

Геліос (Helios), Йеллоу Дасті (Yellow Dusty), Йєллоу Сім (Yellow Sim), Клер Йєллоу Сім (Clear Yellow Sim), Паллас (Pallas).

Оранжеві з різними відтінками основного забарвлення:

Мандарин (Mandarin), Сансет Сім (Sunset Sim), Танжерин (Tangerine).Двоколірні (з білими або червоними рисками по основному забарвленню): Артур Сім (Arthur Sim), Боббі ( Bobby), Дацлер (Dazzler), Джі Ай Сім (G. J. Sim), Лоліта (Lolita), Пінк Дайамонд (Pink Diamond), Ред Дайамонд (Red Diamond), Скайлінер (Skyliner), Спаркл (Sparkle), Тотем (Totem), Есперанс (Esperance).

Температура для вирощування гвоздик

Гвоздика може рости в теплицях при дуже великому діапазоні температур. Найкраща денна температура влітку 18—23°С, восени і навесні — 12—15°С, взимку — 9— 11 °С. Проте температура повітря вдень має відповідати інтенсивності освітлення. Якщо невідповідає – погіршується якість продукції: зменшуються розміри квіток, товщина стебла, стійкість у зрізі, відбувається розтріскування квіток тощо. В оптимальних умовах вирощування температура вночі має бути на 2—4 °C нижча, ніж в день в осінньо-зимовий період. Гвоздика найбільш чутлива до низької температури в осінній та весняний періоди, під час формування квіток.. Контроль температури в період входження рослин у фазу 7—8 пар листків восени, взимку, навесні, витримування температури дня і ночі в цей час (вночі 9— 10°С, вдень на 2—4 °С вище залежно від освітленості) можуть значно поліпшити якість продукції.

Температура субстрату має також велике значення. Якщо вона нижча 7—8°С, то погіршується винос елементів живлення з грунту, кореневі волоски малоактивні. Підгрунтовий та надгрунтовий обігрів позитивно впливає на повітрообмін; сприяє кращому диханню кореневої системи, підвищує засвоюваність елементів живлення. Полив взимку теплою водою (не нижче 15°С ) сприяє підтриманню більш високої температури грунту. В зимові місяці температура грунту для нормального росту рослин повинна становити 9— 10°С. Влітку оптимальна вологість грунту на рівні 75— 80 % НВ забезпечує добрий ріст насаджень. Якщо рослини не пошкодженні іржею, то можна застосовувати випарне охолодження у найжаркіші години.

Світло для гвоздик

Інтенсивність світла і тривалість дня мають виключно важливе значення для оптимізації умов вирощування, одержання високих врожаїв та якості продукції.

Велике значення має фотоперіодична дія. Гвоздика ремонтантна є факультативною рослиною довгого дня, тобто, чим довше день, тим швидше закладаються квітки. Хоча 16-годинний світловий день для розвитку квіток достатній, проте безперервність у період їх закладання найбільше впливає на індукцію квіток. При вирощуванні гвоздики методом керованої культури з використанням додаткового джерела світла необхідно врахувати такі фактори: пори року; готовність пагонів до фотоперіодичної реакції; природну тривалість дня; можливість використання джерела світла з різною інтенсивністю світлового потоку в червоній і далекій червоній частині спектра (тобто типи ламп).

Повітря для гвоздик

Його температура, склад, вологість мають певне значення у створенні оптимальних умов для розвитку рослин. Гвоздика любить добрий повітрообмін. Тому теплиці, особливо в період інтенсивного росту рослин, необхідно регулярно провітрювати, виключаючи зимові місяці з низькими температурами. Встановлення в теплицях вентиляторів сприяє повітрообміну, посилює дихання коренів, фотосинтез листків. Низька вологість повітря знижує фотосинтез, висока — затримує транспірацію і надходження елементів живлення до рослин. Опалювання і вентиляція восени і навесні — важливі технологічні прийоми. Оптимальна вологість повітря влітку 60—65 %, восени і навесні до 70, взимку до 60 %. Підживлення рослин вуглекислотою — дуже ефективний прийом, що підвищує врожай та якість гвоздики.

Вода для гвоздик

Гвоздиці властиве водоспоживання, яке становить до 1 м3 за рік на 1 м площі теплиць. Водоспоживання зростає у міру збільшення маси рослини і досягає максимуму влітку — до 35 – 40 л/м2 у тиждень. Воду для поливу у зимові місяці слід підігрівати до 18—20°С, поливати холодною водою (5—6°С) взимку та влітку (нижче 10°с не дозволяється.

В теплицях слід застосувати механізований полив по поліетиленових трубах з форсунками різного типу. Така система поливу на 90— 95 % знижує затрати праці на поливі, покращує його якість. В осінньо-зимово-весняний період поливають у першій половині дня з подальшим підсушуванням рослин до ночі (примусова або природна вентиляція теплиць).

Субстрат для гвоздик

Гвоздику вирощують на різних грунтових субстратах, що мають відповідні фізичні властивості і добрий фітосанітарний стан. Волого-місткість субстратів повинна становити 40—50 об.%, повітромісткість — 20—25 % при повному насиченні водою (після поливу), об’єм пор 65—75 %, щільність не вище 0,7 г/см3 , органічної речовини 25—30 %. Такі грунти створюють за рахунок домішок розпушуючих матеріалів (торф, тирсові ко- мпости, кора, добре розклад денний гній в кількості 1 м3 на 100 м2 площі грунту). Залежно від застосовуваного субстрату покажчик кислотності (pH Н2О) варіює від 6,5 на мінеральних субстратах до 5,5 на верховому торфі. Застосовують також мало-об’ємні грунтові субстрати товщиною 12—18 см на плівкових піддонах і мало-об’ємні мінераловатні субстрати (різновид гідропонного способу). У зв’язку з необхідністю підтримання доброго фітосанітарного стану грунтів, без чого не можна одержувати стабільні і високі врожаї гвоздики, нова технологія вирощування на мало-об’ємних мінераловатних і грунтових субстратах дуже перспективна.

Пропарювання глибоких тепличних грунтів при тривалому повторному використанні їх для вирощування гвоздики недостатньо ефективна, оскільки інфекція знаходиться у більш глибоких шарах і викликає повторне зараження гвоздики хворобами в’янення.

Добриво для гвоздик

Гвоздика дуже вимоглива до рівня забезпеченості грунтів поживними речовинами. За 1 рік культури з 1 м2 площі теплиць винос азоту становить до 80—100 г, фосфору — 7— 10, калію —120—150, магнію — 30—35 г. Це солевитривала культура, яка переносить без помітного пригнічення наявність до 0,8—1°/0 водорозчинних солей у грунті. Проте високі врожаї та якість стримують при більш низькій загальній засоленості субстрату. У період вирощування необхідно стежити, щоб вміст водорозчинних солей становив не більш як 2,5—3 мСм на 1 см. Співвідношення азоту і калію у субстраті змінюють по фазах росту. У молодих насадженнях влітку це співвідношення повинне становити у водній витяжці 1 : 1,2, а взимку в плодоносних — 1: 2.

Серед мікроелементів найважливішим є бор. Він активізує находження в рослини калію, кальцію, фосфору, активний при слабо-кислій реакції (рН 6,5—6,7), при pH, близькій до нейтральної (6,8—6,9), утворюються важкодоступні сполуки бору з кальцієм, натрієм, магнієм. Щорічне внесення 2—3 г борної кислоти на 1 м грунту є достатнім. Інші мікроелементи вносять у грунт в такій кількості: Мn — 1—2 кг/га, Zn — 1—2, Сu — 1—2, Мо — 0,2, Fе — 10 — 15 кг/га (з врахуванням внесення їх з органікою, водою).Для гідропонного розчину і періодичного підживлення мікроелементами застосовують такий розчин: на 1000 л води заліза сірчанокислого — 10— 15 г, цинку сірчанокислого — 0,2, кислоти борної — 1,5—2,0, марганцю сірчанокислого — 0,15—0,2, амонію молібденовокислого — 0,1, кобальту сірчанокислого – 0,1г.

Технічна підготовка теплиці для керованої культури

Для поповнення зимової нестачі природної фізіологічно активної радіації теплиці оснащують лампами типу ДРЛФ-400 з опромінювачами типу ОТЄ—400 (50 %) і ОТІ-400 (50 %). Установча потужність в IV—V світловій зоні — 100 Вт на 1 м2 площі теплиць. На 1000 м2 інвентарної площі встановлюють до 250 світильників з врахуванням ширини гряд 1,1 м, доріжки 0,5 м. Світильники розвішують вздовж гряд посередині, за схемою 1,6 х 2,5, бажано у шаховому порядку, тобто на парних грядках першу лампу підвішують з краю грядки, на непарних — відступаючи 1,25 м від краю грядки. Розрахункова висота 2,0—2,1 м від поверхні грунту до нижньої частини лампи.. До початку підсвічування висота рослин звичайно 80—90 см. Лампи повинні бути вище рослин на 70—80 см. Це забезпечує у перші два роки використання ламп опроміненість порядку 9000 мВт на 1 м2 або освітленість близько 3000 лк з коефіцієнтом рівномірності 0,75—0,8. У міру старіння ламп їх слід замінювати новими. Тривалість підсвічування регулюється реле часу.

Крім спеціального освітлення теплиць для керованої культури, їх слід оснащувати механічним поливом. Звичайно використовують поліетиленові трубопроводи діаметром ЗО—32 мм з форсунками щілинного типу, встановленими через 1 м одна від одної. Використовують щілинні форсунки з кутом розпилювання 90—1800. Такі трубопроводи розміщують вздовж двох країв стандартної грядки завширшки 115— 120 см. Можна застосовувати Ф-подібні форсунки, розміщені на трубопроводі через 1 м. У цьому випадку труби кладуть посередині грядки. При більшій довжині грядки (більш як 15 см) для рівномірного розподілу води грядку ділять на 3 частини. На 1-й третині форсунки встановлюють через 1 м, на 2-й — 0,9 м, на 3-й — через 0,8 м. Можливі й інші варіанти розміщення. Норми витрати води 1—2 л/хв. Ефективна система краплинного поливу.

Важливим елементом технічної підготовки теплиць є влаштування опорних рамок. Крайні якірні рамки виготовляють з кутової сталі 45 X 45 мм або іншого міцного металу (сталь період 10—14 мм). Вони несуть велике навантаження і їх слід міцно закріплювати. Висота таких рамок — 1,8—2 м над землею, ширина — 1,15— 1,20 м. Проміжні рамки виготовляють більш ажурними, тих самих розмірів. їх розміщують через 3—5 м по довжині грядки. Відомі й інші типи опорних проміжних конструкцій, у тому числі підвісних.

Садіння гвоздик

При грунтовій культурі влаштовують підвищені грядки з бортами або без них. Виготовляють їх із шиферу, дощок або інших будівельних матеріалів. При великих площах звичайно влаштовують грядки, які вище доріжок на 10—18 см, завширшки—до 120—130 см, ширина доріжки — ЗО—40 см. Садіння рослин роблять так, щоб відстань між крайніми рядами становила 110—115 см.

Гвоздика потребує вмілого садіння, в іншому випадку нижня частина укорінених живців стикається з грунтом і при високій вологості і температурі починає гнисти, відпад може бути дуже великим, що не пов’язано з якістю живців. Із цією метою після влаштування грядок слід натягнути сітку з вічком 5—8 см на висоті 6—8 см. Потім проводять садіння. Невеликі партії можна висаджувати з використанням дротяних опорних кілець. Поширене також садіння з розкладанням живців по поверхні грунту з легким прикриттям коренів грунтом. У спекотні години живці злегка обприскують. У період укорінення підтримують дещо вищу температуру.При культурі гвоздики на мінераловатних субстратах їх розкладають на добре вирівняну поверхню грунту. Нерівності грунту, стелажів підсипають піском, тирсою, на вирівняну поверхню розкладають поліетиленову плівку завтовшки 150 мк стандартної ширини 140 см, розкочуючи рулон на всю довжину грядки з 15 %-ним запасом її по довжині. Мінераловатні плити укладають на плівку у 2 шари з розділенням через кожні 2 м плівковою перегородкою заввишки 5—6 см. Це дозволяє створити мікропіддон площею близько 2 м2 , що попереджує витікання розчину у понижені частини грядки, обмежує поширення кореневої системи за піддон. Після укладання мат боки плівки піднімають, закріплюють за допомогою оцинкованого дроту, натягнутого на висоті 10—12 см вздовж грядки. До садіння рослин мати обробляють 0,2 %-ним розчином ортофосфорної кислоти. Встановлюють поливну систему, як описано вище. Потім натягують сітку з вічком 5 см на висоті 6—10 см над поверхнею мат. У невеличке заглиблення (0,5— 1 см) у вічко сітки вставляють укорінені в перліті живці. При садінні стежать, щоб верхня частина коренів була дещо вище матів. Після садіння рослини поливають зверху розчином для зволожування живців, коренів, перліту. Через систему поливу спочатку подають поживний розчин таким чином, щоб нижній мат завтовшки 6 см був повністю у розчині. Якщо в спекотні години дня спостерігається слабке зів’янення живців, їх злегка обприскують звичайним способом. У міру укорінення живці починають рости і рівень розчину в нижньому маті поступово знижують, коренева система поступово заглиблюється і протягом 10—12 днів досягає нижньої частини плівки.Густота садіння залежить від строків садіння і планованого цвітіння. Необхідна густота стеблостою для одержання високого урожаю в 1-у хвилю цвітіння становить 180—220 шт./м2 площі грядки. Це досягається зміною густоти садіння та кратністю прищипувань (одинарна, полуторна, подвійна). При ранніх строках садіння (січень—березень) з метою одержання цвітіння не раніше осені застосовують подвійне прищипування, тому густота садіння 25—30 живців на 1 м2 корисної площі достатня. При квітнево-травневих строках — 40 шт./м2 з полуторним прищипуванням. У літніх живців в точці росту звичайно сформовані генеративні органи, вегетативні бокові пагони відростають у кількості 2—4 шт. У зв’язку з цим в кінці травня — липні висаджують до 60 шт. живців на 1 м2 корисної площі. У цьому випадку застосовують 1-разове прищипування і скоріше досягається необхідна густота стеблостою в 180—220 пагонів на 1 м2 площі грядки.Схеми садіння різні:20 х 20; 20 х 15; (10+20) X 15; 10 X 17 см тощо.Недостатній та надмірний стеблостій однаково малоефективний. Раннє видалення надлишку бокових пагонів наступних порядків поліпшує якість тих, що лишаються, особливо при скорочених технологіях. Після прищипування, зрівняльного прирізування необхідна профілактична обробка посадок фунгіцидами. При керованій технології з подовженою культурою, після травневого цвітіння на початку червня можна провести зрівняльне прирізування. Це зменшує кількість квітучих стебел у червні — вересні, готує рослину до осіннього цвітіння, внаслідок чого у несезонний час урожай зростає у 2—З рази.

Догляд за гвоздиками

У міру росту рослин натягують сітку і регулярно заправляють рослини, забезпечуючи їм вертикальне положення. Підтримування оптимальної температури, вологості, рівнів живлення, профілактична обробка від шкідників та хвороб — основа одержання квітів високої якості. При формуванні пагонів восени — взимку, в умовах керованої культури, проводять 2—З обробки 0,25 %-ним по д.р. препаратом тур. Починають обробку у фазі восьми добре розвинених листків на пагонах, повторюють з двотижневим інтервалом. Обприскувати слід так, щоб вся листкова поверхня була рівномірно змочена.

Зріз та зберігання гвоздик

У міру росту квітки бокові пуп’янки видаляють. Ця робота повинна бути проведена своєчасно, інакше центральна квітка дрібнішає, якість зрізу погіршується. Оптимальним строком зрізу є період напіврозкритої або розкритої квітки. При зрізуванні на пагоні лишають 4—6 міжвузлів з врахуванням довжини зрізувального пагона, для відростання бокових пагонів наступного порядку. Знімають гвоздику в не здерев’янілій частині стебла, звичайно виламуванням, потім сортують за якістю, фазою цвітіння і забарвленням, видаляють бокові пагони. До одного тижня можна зберігати пучки у воді при температурі від 4 до 10°С. При тривалому зберіганні температура повинна бути 2—1°С, пучки зберігають в ящиках, викладених поліетиленовою плівкою і папером, які запобігають видиханню гвоздики. Перед реалізацією гвоздику на 12 год. ставлять у теплу воду (ЗО— 35° С) у прохолодному приміщенні (7—10 °С).

Зберігати пуп’янки більше місяця у фазі «зірочки» можна при температурі +10, в спеціальних сховищах —З—4 міс. Такі пагони після зберігання доводять до повного цвітіння. Для цього використовують препарат «Бутон-2» з додаванням 50—60 г цукру на 1 л розчину. Кращі результати дає препарат хінозол у концентрації 200 мг на 1 л розчину з додаванням ЗО—50 г цукру. Дозрівання пуп’янків проводять у приміщенні при температурі 20—24°С, високій вологості повітря (95 % і більше) і освітленості 2—З тис. лк (100 Вт/м2 лампи ДРЛФ-400). Із пагонів видаляють нижні листки на довжину 6—8 см, якщо необхідно, оновлюють зріз і занурюють у розчин. Чистота розчину є важливою умовою. У відра, краще пластмасові, а якщо металеві (не емальовані) , то викладені поліетиленовою плівкою, наливають розчин шаром 3—4 см. У міру використання розчину додають свіжий: 100 квіток за добу вживають до 0,5 л. Розкривання триває 3—4 доби.






map