Реферат на тему 1



Реферат на тему:Льодове побоїще

Робота: Журавльова Романа

Поки Центральна та Південна Русь оправлялася від ран, заподіяних навалою Батия, у північно-західних кордонів держави готувалося нове вторгнення. Тут серйозну небезпеку для Новгорода і Пскова представляли Швеція і Тевтонський орден. З кінця 30-х років XIII століття шведи вели підготовку до вторгнення до району Неви, на новгородські землі. Ця операція могла би відрізати Русь від Балтійського моря. У Новгороді тим часом правив син Ярослава II Всеволодовича Олександр. Розвідка Олександра своєчасно доповіла про військові приготування шведів. За наказом князя Олександра, над фінськими і невським берегами будувались сторожові башти. Влітку 1240 року розвідники помітили шведське військо. Шведські кораблі під керівництвом Ярла Біргера направлялися вгору Невою. Шведський король відправив князю Олександру послів із повідомленням: «Якщо можеш мені опиратися, то вже я тут і скорю землю твою». У річки Іжори шведське військо зупинилося табором. Раннього ранку 15 липня 1240 року особиста дружина Олександра Ярославовича із місцевими ополченцями раптово натрапила на табір шведів. Мужність руських воїнів, особистий героїзм Олександра змусили непереможне шведське військо утікати. У самого Біргера залишилася рана від гострого меча Олександра. Після цієї блискучої перемоги князь Олександр отримав прізвисько «Невський». Захопивши Вогську пятину, лицарі оволоділи Тесівом (на р. Оредеж) і їх роз’їзди з’являлися в 35 км від Новгорода. Таким чином, в руках тевтонців була велика територія в районі Ізборськ — Псков — Тесів — Копор’є.

Німці вже заздалегідь вважали прикордонні руські землі своїм надбанням; пап а Римський «передав» узбережжя Неви і Карелію під юрисдикцію Єзельскому єпископу, який уклав з лицарями договір і давав десяту частину всього, що дає земля, а все інше — рибні лови, сіножаті, ріллі — надав лицарям.

Тоді новгородці згадали про князя Олександра. Сам владика новгородський поїхав просити великого князя Володимирського Ярослава ІІ Всеволодовича, щоб той відпустив сина, і Ярослав ІІ, усвідомлюючи всю небезпеку, що виходила із Заходу, погодився: «справа стосувалася не одного Новгорода, а всієї Русі».

Олександр організував військо з новгородців, ладожан, карелів і іжорців. Перш за все, необхідно було вирішити питання про спосіб дій. У руках ворога знаходилися Псков і Копор’є. Олександр розумів, що одночасний виступ у двох напрямках розпорошить сили. Тому, визначивши Копорський напрямок як пріоритетний, — ворог підходив до Новгороду, — князь вирішив нанести перший удар на Копор’є, а потім вже звільнити від загарбників Псков.

У 1241 році військо під командуванням Олександра виступило в похід, досягло Копор’є, опанувало фортецею.

Хід бою 1242р.

У березні 1242 новгородці знову виступили в похід і незабаром були під Псковом. Олександр, вважаючи, що для атаки сильної фортеці у нього сил недостатньо, чекав свого брата Андрія Ярославича з суздальськими дружинами, які незабаром і підійшли. Орден не встиг надіслати підкріплення своїм лицарям. Псков був оточений, і лицарський гарнізон взято в полон. Орденських намісників Олександр відправив у кайданах у Новгород. У бою було вбито 70 знатних орденських братів і багато рядових лицарів.

Після цієї поразки Орден став зосереджувати свої сили в межах Дерптського єпископства, готуючи наступ проти русів. Орден зібрав велику силу: тут були майже всі його лицарі на чолі з магістром, з усіма єпископами і місцеве населення та військо шведського короля.

Олександр вирішив перенести війну на територію самого Ордену «І пішов, — повідомляє літописець, — на землю німецьку, мститися за кров християнську». Руська рать виступила на Ізборськ. Олександр вислав вперед кілька розвідувальних загонів. Один з них, під командою брата посадника Домаша Твердиславича і Кербета, натрапив на німецьких лицарів і чудь (естів), був розбитий і відступив, при цьому Домаш загинув. Тим часом розвідка з’ясувала, що противник послав на Ізборськ незначні сили, а головні його сили рухаються до Чудського озера.

Новгородське військо повернуло на озеро, «німці ж і чудь підійшла по них». Новгородці постаралися зробити обхідний маневр над німецькими лицарями. Вийшовши на Чудськое озеро, новгородське військо опинилося в центрі можливих шляхів руху противника на Новгород. Там Олександр вирішив дати бій і зупинився на Чудському озері північніше урочища Узменя, біля острова Вороний Камінь. «Воя великого княже Александра исполнишася духа ратна, бяху бо сердце их аки львом», и готовы были «положите главы своя». Сили новгородців були трохи більше лицарського війська.

На світанку 5 квітня 1242 лицарі вишикувалися «клином», і «свинею». У кольчугах і шоломах, з довгими мечами, вони здавалися невразливими. Олександр збудував новгородське військо в бойовий порядок. Можна вважати, що це був «полчний ряд»: сторожовим полком попереду. Судячи з літописних мініатюр, бойовий порядок був звернений тилом до стрімчастого крутого східного берега озера, а найкраща дружина Олександра сховалася в засідці за ним з флангів. Обрана позиція була вигідна тим, що німці, що наступали з відкритого льоду, були позбавлені можливості визначити розташування, чисельність і склад руської дружини.

Виставивши довгі списи, німці атакували центр («чоло») порядку русів. «Ось прапори братів проникали в ряди стрільців, було чутно, як дзвенять мечі, і було видно, як рубалися шоломи, з обох боків падали мертві». Про прорив новгородських полків пише російський літописець: «Німці ж і чудь пробивались свинею крізь полки». Однак, зіткнувшись на обривистий берег озера, малорухливі, закуті в лати лицарі не могли розвинути свій успіх. Навпаки, лицарська кіннота скупчилась, задні шеренги лицарів підштовхували передні шеренги, яким ніде було розвернутися для бою.

Фланги руського бойового порядку («крила») не дозволили німцям розвинути успіх операції. Німецький «клин» виявився затиснутим в клин. У цей час дружина Олександра завдала удар з тилу і завершила оточення супротивника. «Військо братів було оточене».

Воїни, які мали спеціальні списи з гачками, стягували лицарів з коней, вояки, озброєні ножами виводили з ладу коней, після чого лицарі ставали легкою здобиччю. Лід під вагою збитих в купу тяжкоозброєних лицарів став тріщати. Деяким лицарям вдалося прорвати кільце оточення, і вони намагалися врятуватися втечею, але багато з них потонули.

Новгородці переслідували залишки втікачів лицарського війська по льоду Чудського озера аж до протилежного берега. Переслідування залишків розбитого ворога поза полем бою було новим явищем у розвитку руського військового мистецтва. Новгородці не святкували перемогу «на костях», як було прийнято раніше.

Наслідки битви

Німецькі лицарі зазнали поразки. У бою було вбито понад 400 вояків, взято в полон 20 «нарочитих воєвод», тобто знатних лицарів. Всі вони пішки йшли за кіньми переможців до Пскова.

Влітку 1242 року «орденські брати» надіслали до Новгорода послів з поклоном: «есмя зашли мечем Псков, Водь, Лугу, Латыголу, и мы ся того всего отступаем, а что есмя изоимали в полон людей ваших (пленных), а теми ся розменим, мы ваших пустим, а вы наших пустите, и псковски полон пустим». Новгородці погодилися з цими умовами, і мир був укладений.

«Льодове побоїще» стало першим випадком в історії воєнного мистецтва, коли важка лицарська кіннота була розбита у польовому бою військом, яке складалося в більшій частині з піхоти. Руський бойовий порядок («полчний ряд» за наявності резерву) виявився гнучким, в результаті чого вдалося здійснити оточення противника, бойовий порядок якого представляв собою малорухливу масу; піхота успішно взаємодіяла зі своєю кіннотою.

Перемога над військом німецьких феодалів мала велике політичне і військово-стратегічне значення, відтермінувавши їх наступ на Схід, яке було лейтмотивом німецької політики з 1201 по 1241 рік. Північно-західна межа Новгородської землі була надійно захищена далі ж, коли Батий повернувся в Східну Європу, Олександр проявив необхідну гнучкість і домовився з ним про встановлення мирних відносин, усунувши всякий привід для нових вторгнень.

Новгородська республіка у XIIXV століттях Руське військо виходить на Чудське озеро. Літописна мініатюра

■■■■■■■■

■□□□□□■■■

■□□□□□■■■■

■□□□□□■■■

■■■■■■■■

«СВИНЯ» — БОЙОВИЙ ПОРЯДОК НІМЕЦЬКИХ РИЦАРІВ

РИЦАР НА КОНІ □-ПІШИЙ РИЦАР

Льодове побоїще. Мініатюра Особового літописного зводу середини XVI століття




map