Реферат по Шевченко



ЗОШ 1-3 ступеней №61

Реферат

Тема: Життєвий та творчий шлях Тараса Григоровича Шевченко

Виконала учениця 9 класу

Маркелова Крістіна

Квітень 2014

Тарас Шевченко у пана енгельгарда

План«Щоб слово пламенем взялось…» Вступ«Мені аж страшно, як згадаю оту хатину край села…» Дитинство поета«Той, що дивиться на людей душею…» Юність поета. Перебування в Петербурзі. Початок літературної творчості«Кругом неправда і неволя…» Другий період творчості поета. Останні роки життя«Іду до нього до живого…» ВисновокСписок використаної літератури

Тарас Григорович ШЕВЧЕНКО (1814-1861)Все він пережив: тюрму петербургську,Справки, доноси, жандармів люб’язності,Все – і роздолий степ ОренбурзькийІ його кріпацтво…Н. А. НекрасовЖиттєрадісно сплелися на нашому прапорі кольори синього неба і золотої пшениці. Ллється, як річка, українська мова – і вона для нас наймиліша, бо – рідна. Але не завжди українці мали право на незалежність та власну мову. У кожного народу є герой, здатний у найскрутніші часи очолити боротьбу проти ворога й готовий віддати життя а Батьківщину. В той же час кожен народ має великого Сина, який зміг зробити те, в чому зброя безсила: об’єднати різні покоління однієї нації, закарбувавши традиції, історію, мову й культуру в найнадійнішому й незнищенному скарбові людства – у Слові усному і книжковому. В Англії – це Шекспір, у Польщі – Міцкевич, у Росії – Пушкін. А у нас – Тарас Шевченко, Кобзар, що досі зі свого постаменту на Канівській кручі понад Дніпром пильно дивиться на свою Україну.Шлях до своєї незалежності українці завжди прокладали через ті духовні орієнтири, які намітив Шевченко. Недаремно Бог наділив його таким талантом і послав землі нашій. І до сьогодні вчить поет найголовнішому: любові до Свободи і твердій вірі у гарне майбутнє українства.«Кобзар» Тараса Шевченка – це нетлінна книга, духовний храм, за розкриллям поезії якого постають яскраві картини життя людини, що спромоглася стати лідером нації, її пророком, пастирем.«Мені аж страшно, як згадаю оту хатину край села…» Дитинство поета9 березня (25 лютого за старим стилем) 1814 року, темної ночі, перед світом, у селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгарда блиснув на все село вогник – народилася нова панові кріпацька душа, а Україні – її великий співець Тарас Шевченко. Згодом родина переїхала в село Кирилівку.Не дивлячись на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї, і дитинство його було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком. Він думав, що небо тримається на високих залізних стовпах. Тарасик навіть ходив їх шукати, бо дуже вже цікаво було дізнатись, як вони підпирають небо. Які вони, ворота, куди сонце заходить на ніч, як корова в хлів. Тоді його привезли додому чумаки, бо надто далеко забрів допитливий Тарас у пошуках крайнеба…Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка в «науку». Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Коли йому виповнилося 9 років, замучена важкою працею померла мати. А коли Тарасові було 12 років, нестало й доброго батька. Він залишився круглою сиротою. Помираючи, батько розумів, що з його дружиною її нерідні діти будуть нещасливі. Тому спробував наділити кожного бодай чимось із його злиденного майна. А коли черга дійшла до малого Тараса , несподівано сказав: «Синові Тарасу з мого хаз’яйства нічого не треба; він не буде абияким чоловіком… Для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе…»Дуже рано поет дізнався, що таке сирітська доля і «ласка» мачухи. Коли її Степанко вкрав у москаля три срібних монети, підозра впала на Тараса, і його сікли різками цілих три дні. Лише згодом з’ясувалося, хто справжній злодій.А потім були роки поневірянь. Мачуха «вирядила» його пасти череду. Але талановитий хлопчина мріяв малювати. Тому й наймився до злого і жорстокого дяка, який пообіцяв його навчити малювати. Але цього не сталося, оскільки дяк заставляв його робити. Мало не щодня Тарас був битий, а проте й за таку науку дякував… У вільний від роботи час читав і малював. А по закутках, щоб ніхто не бачив його горя, плакав. Але думка знайти людину, яка б навчила його малювати, не покидала хлопчика. Так він потрапив до хлипнівського маляра. Маляр погодився навчити хлопця малювати. Але коли Шевченко звернувся до управителя панських маєтків за дозволом, то той послав його на панську кухню кухарчуком. Незабаром кухарчука зробили козачком.Нудним і беззмістовним було життя козачка у молодого пана Енгельгарда. Ось як про це написав сам Шевченко: «…Мій поміщик… зобов’язав мене лиш мовчати і непорушно сидіти в кутку передпокою, поки не пролунає його голос, що звелить подати негайно люльку, що стоїть саме біля нього, чи налити у нього перед носом склянку води.» Юність поета. Перебування в Петербурзі. Початок літературної творчостіУ Шевченка доля все-таки була щасливою. У 14 років доля Шевченка різко змінилася. Майбутній поет змушений був покинути рідний край, розлучитися з братами та сестрами і відправитися на чужину, бо так вимагав пан. Спочатку Шевченко опинився у Вільному, а потім навесні 1831 року разом з паном потрапив до Петербурга. Саме там нездоланна пристрасть до малювання виявилясь ще з більшою силою. Якось Енгельгард поїхав на бал. Бал повинен був затягнутися до ранку. Коли в домі всі позасинали, Шевченко засвітив свічку, прокрався в панську кімнату і почав змальовувати портрет генерала Платова. Шевченко захопився. Свічка сплавилася. Ніч повільно приближалася до світанку. Шевченко не почув стуку у двері, суєти, крику… Прокинувся він від того, що рука пана взяла його за вухо і скинула з стільця. Пан Енгельгард закрив його в конюшні, а зранку випоров батогом… але це не налякало Тараса, він був впертим і продовжував змальовувати портрети. Тоді Енгельгард вирішив, що йому вигідно мати власного кріпосного маляра. Він поступився проханням Шевченка і віддав 18-річного юнака на чотири роки «різних малярських справ» майстрові Василю Ширяєву.Шевченко разом із іншими учениками жив у Ширяєва на горищі, носив тиковий халат і ходив на роботу – малювати стіни, розмальовувати стелі і вивіски. Про те, щоб навчитися в нього навіть найпростіших прийомів живопису, нічого й було думати. Ніхто не міг помогти Шевченкові у важкому мистецтві, і він почав його вивчати сам. Хоча становище Шевченка залишалося тяжким, але праця і навчання в артілі Ширяєва були корисними і збагатили молодого художника необхідними професійними навичками.Йдучи з роботи, Шевченко заходив у Літній сад і світлими «білими» ночами змальовував мармурові статуї. В Літньому саді Тарас почав писати і свої перші вірші. Тут і відбулася вирішальна зустріч у житті Шевченка. В одну із таких ночей у 1835 році викладач Академії мистецтв і земляк Іван Сошенко проходив через Літній сад і побачив хлопця, який сидів на перевернутому малярському відрі перед статуєю Сатурна. Хлопець показав художнику нарис статуї Сатурна, який сподобався Сошенку. З тих пір Шевченко почав часто бувати у майстерні художника. Сошенко виклопотав у Ширяєва Тарасові більшу кількість вільного часу для занять малюванням, для ознайомлення із взірцями світового живопису в Ермітажі – одній із найбільших у світі мистецькій скарбниці. Нерідко і відвідувачі, і службовці галереї помічали бідно одягнутого юнака з м’якими сірими очима й русявим чубом, що непокірно падав йому на лоба. Він годинами простоював перед якоюсь однією картиною і не помічав ані часу, ані людей, що озиралися на нього. Сошенко перший відкрив в Літньому саду цей «алмаз в кожусі», як він називав пізніше Шевченка, і сказав, що ця здатність Тараса так проникливо сприймати художнє мистецтво є ознакою справжнього митця.Вражений талантом юнака і становищем кріпосного художника, Сошенко знайомить хлопця з прогресивними російськими та українськими діячами культури, в тому числі і з Карлом Брюловим. А якими захоплюючими були бесіди про літературу з визнаним уже на той час українським письменником Євгеном Гребінкою, який познайомив молодого Тараса з творчістю І.

Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, П. Гулака-Артемовського. Брюлов розказав про долю талановитого українського юнака Жуковському і вони вирішили добитися визволення Тараса. Брюлов поїхав до пана Енгельгарда, але вернувся від поміщика розлюченим. Так почався страшний торг з Енгельгардом за свободу Шевченка. Торг тривав довго. Врешті-решт Енгельгард визначив викуп за Шевченка у дві тисячі п’ятсот рублів і не захотів уступити ані копійки. Сума була великою. Але Жуковський і Брюлов придумали вихід. Брюлов намалював портрет Жуковського, який було розіграно в лотерею.

Тарас Шевченко у пана енгельгарда

І за ці гроші пан Енгельгард 22 квітня 1838 року зробив «відпускну» Тарасу. Шевченкові було тоді 24 роки.Вийшовши на волю, Шевченко поселився у Сошенка і вступив до Академії мистецтв. Скоро став улюбленим учнем Карла Брюлова. Він надзвичайно швидко ріс і як художник, і як поет. Він навчався не лише живопису, а й слухав лекції в університеті з історії мистецтва, загальні історії, фізики, фізіології, зоології та інших наук. Упродовж навчання в Академії його було тричі нагороджено срібними медалями: у 1839 році за малюнок з натури, у 1840 – за живописний етюд «Хлопчик з собакою» Тарас Шевченко у пана енгельгарда

у 1841 – за картину «Циганка-ворожка».

Тарас Шевченко у пана енгельгарда

Працюючи над картинами, Шевченко часто наспівував наодинці, а іноді на різних клаптиках паперу записував вірші, щоб полегшити зболілу душу. На ту писанину він не звертав уваги. Про вірші ці ніхто б не знав, якби не один випадок… Шевченко малював портрет полтавського поміщика Мартоса. Одного разу Мартос замітив на підлозі кімнати списаний кусок паперу. Він підняв його і прочитав український вірш, який вразив його милозвучністю, зрозумілістю мови, скорботою про долю України. Шевченко витяг з-під ліжка корзину, яка була наповнена списаними великим неправильним почерком клаптями паперу.Перші літературні твори Шевченка були романтичними, глибоко емоційними. Сошенко вмовляв Тараса Григоровича облишити віршування і братися до серйозних занять живописом. Але все частіше відкладав Шевченко ескізні малюнки і тим самим олівцем на клаптях паперу записував рядки, що немовби рвалися із самого серця. Саме в цей ранній період творчості, що розпочався у 1837, а закінчився у 1843 році, було створену знамениту поему «Катерина», історичні твори, в основу яких лягли розказані ще дідом козацькі легенди та перекази про славних ватажків Максима Залізняка та Івана Гонту, — «Гайдамаки», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Чимало блискучих поезій вийшли з-під його пера саме тоді, у дні чекання волі, у дні її здобуття…На противагу Сошенку – прихильнику малярського таланту Тараса, Є. Гребінка бачив у ньому перш за все поета і наполягав на його літературній діяльності. Саме завдяки зв’язкам цього українського письменника у 1840 році побачила світ Шевченкова перша збірка – «Кобзар». Видана вона була в Петербурзі українською мовою в російській транскрипції. До «Кобзаря» ввійшли також романтичні балади. Одна з них – «Причинна», загалом вважається першим відомим твором Шевченка. Саме вступ до неї став одним із гімнів України – «Реве та стогне Дніпр широкий». В баладу «Тополя» автор вилив усю свою тугу за Україною, всю любов до тих вічних джерел духовності свого народу, що живили його у далекому чужому краю.Петербург заговорив про нового поета. На Україні поява «Кобзаря» призвела чудове враження. Його вивчали напам’ять, над ним плакали, його зберігали в скринях. Із Петербурга роздався вільний голос колишнього раба-українця, і голос цей прозвучав по всій країні як плач про бідняків, їх визволення із рабства.«Кругом неправда і неволя…» Другий період творчості поета. Останні роки життяДалеко від рідного краю Т. Шевченко жив мріями про Україну. І влітку 1843 року йому врешті вдалося побувати на батьківщині після чотирнадцятирічної розлуки. Щоправда важкими були ті відвідини. Поет виніс із цієї подорожі гнітючі враження. Україна зустріла Тараса ласкаво, але скоро нанесла удар його юнацьким уявленням про рідний край. Вона постала перед поетом з усіма злиднями і гнітом, під тягарем яких стогнала закріпачена селянська маса, брати, родичі Шевченкові, весь його народ: «… заснула Вкраїна, бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла, в калюжі, в болоті серце прогноїла і в дупло холодне гадюк напустила…»Багато було у Шевченка зустрічей як з простими людьми, так і з панами, що часто запрошували вже відомого поета, художника до своїх палаців. Але не всі запрошення приймав Тарас Григорович. Коли один поміщик надіслав йому запрошення, яке кріпак проніс 30 верств пішки, та ще й одержав від господаря суворий наказ відразу ж повернутися, Шевченко відмовився від запрошення і перестав взагалі спілкуватися з цим паном.У 1844 році Шевченко повернувся до Петербурга і продовжив навчатися в Академії мистецтв. Вже в 1845 році він закінчив Академію мистецтв і поїхав на Україну на постійну роботу. Поет поселився в Києві, але жив тут недовго. Він став працювати художником у Київській тимчасовій комісії для розбору стародавніх актів і за дорученням цієї комісії їздив по Україні, змальовував пам’ятки старовини, що збереглися в містах і селах.Багато вражень, значущих знайомств і гірких розчарувань спізнав за цих декілька років подорожей Україною Тарас Григорович. Його романтичні балади поступилися місцем злободенним політичним поемам, а вершиною лірики цього періоду став знаменитий «Заповіт», написаний молодою людиною під час тривалої виснажливої хвороби 25 грудня 1845 року, – твір, що став маніфестом для українства.У 1846 році Шевченко зблизився з членами таємної політичної організації, яка мала назву «Кирило-Мефодіївське товариство», а також антицарську спрямованість, і вступив до нього. 5 квітня 1847 року за участь у цьому товаристві Т. Шевченка було заарештовано і ув’язнено в казематі ІІІ відділу Петербурга після розгрому товариства. Після слідства поета було заслано рядовим солдатом у далекі оренбурзькі степи із забороною писати і малювати. Однак Шевченко не скорився долі. Незважаючи на заборону, він продовжував і писати, і малювати, а девізом свого життя він проголосив такі слова: «Караюсь, мучусь…, та не каюсь…»Більше пів року Шевченко просидів у тюрмах Оренбурга, Орська і Уральська. Пізньої осені 1850 року його було заслано Миколою І до Новопетрівського укріплення на півострів Мангишлак. В Новопетрівську Шевченко не написав за сім років жодного вірша, але трудився над тим, щоб серед пісків виплекати оазис, який би дарував людям радість. У 1855 році помер Микола І і новим царем став Олександр ІІ. Він викреслив Шевченка із списків осіб, які підлягали визволенню. Але в той час уже Федір Толстой клопотався про визволення поета. І, нарешті, 2 травня 1857 року Шевченко отримав листа від друга Михайла Лазаревського, який поздоровив його із свободою.Понад 10 років томився Т. Шевченко в неволі. У неймовірно тяжких умовах, крадькома, він писав поезії, що увійшли до «захалявних книжок», створив понад 400 малюнків, виконаних олівцем, акварельними фарбами. У Новопетрівському укріпленні знаходиться сад, закладений поетом, який згодом оголошено «Заповідником Т. Г. Шевченка». У знак великої поваги і пошани до Кобзаря мешканці півострова дбайливо доглядають вирощений ним сад.Вийшовши із заслання у Нижнім Новгороді Шевченко дізнався ще про одну підлість правительства… У зверненні губернатору було сказано, що Шевченкові заборонений в’їзд до обох столиць – Петербург і Москву. Всю зиму поет прожив у Нижньому Новгороді. У березні 1858 року прийшла із Петербурга новина про те, що Шевченкові дозволено жити в столиці. Знеможений і хворий, повернувся Шевченко до Петербурга і тільки встиг ще один раз побувати в Україні та викупити свою рідню з кріпацтва.У 1860 році Тарас Шевченко захворів. 9 березня 1861 року Тарасу Григоровичу виповнилося 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Похований він був спочатку на Смоленському кладовищі у Петербурзі. У травні того ж року прах Шевченка перевезено на Україну і поховано на Чернечій (нині Тарасовій) горі біля Канева. Так заповідав великий поет.У росяні вінки заплетені суцвіттяДо ніг тобі, титане, кладемо.Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,Тебе своїм сучасником звемо.(В. Симоненко)

Шевченко належить до тих рідкісних людей, які жили і діяли так, що після його смерті земне його життя і справи ще більше спотужилися і стали вкрай небезпечними для ворогів України, яку він об’єднав своїм словом, як месія свого народу.

Список використаної літературиМіщенко О. І. Українська література. Підручник для 7 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Генеза, 2007. – 288 с.: іл.Грай Г. С. Людина починається з добра. Виховні години для учнів 5-9 класів. – Тернопіль: Астон, 2004. – 176 с.






map