Учебное пособие ЭП 15 (1)



О. С. Попов, В. В. Лебедченко, З. В. Каменева, С. В. Косенко

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

2013

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського

«Харківський авіаційний інститут»

О. С. Попов, В. В. Лебедченко, З. В. Каменева, С. В. Косенко

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

Навчальний посібник

Харків «ХАІ» 2013

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського

«Харківський авіаційний інститут»

О. С. Попов, В. В. Лебедченко, З. В. Каменева, С. В. Косенко

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

Навчальний посібник

Харків «ХАІ» 2013

УДК658

Е45

Рецензенти:

д-р екон. наук, проф. Н. О. Кондратенко,

канд. екон. наук, доц. В. В. Дикань

Е45

Економіка підприємства [Текст] : навч. посіб. / О. С. Попов, В. В. Лебедченко, З. В. Каменева, С. В. Косенко. – Х. : Нац. аерокосм. ун-т ім. М. Є. Жуковського «Харк. авіац. ін-т», 2013. – 176 с.

Викладено теоретичні відомості й методичні матеріали за нормативною програмою з курсу «Економіка підприємства». Наведено приклади розв’язання розрахункових задач і задачі для самостійного розв’язання, тести за усіма темами.

Для студентів економічних спеціальностей очної й заочної форм навчання, а також для усіх, хто цікавиться питаннями економіки підприємства.

Іл. 3. Табл. 3. Бібліогр.: 19 назв

УДК 658

©Попов О. С., Лебедченко В. В., Каменева З. В., Косенко С. В., 2013

©Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», 2013

Вступ

Підприємство є первинною ланкою економіки будь-якої держави. Тому дуже важливо мати уявлення про економічні процеси, що на ньому відбуваються, та про середовище, у якому воно діє. Розглянемо місце дисципліни «Економіка підприємства» у системі сучасних економічних наук. Для цього спочатку розглянемо термін «економіка». У сучасній мові слово «економіка» має щонайменше три значення:

економічний базис розвитку;

народне господарство;

наукова дисципліна.

Існує досить багато означень поняття «економіка», однак, на думку вчених, найбільш вдалим уважається означення П. А. Самуельсона: «Економіка – це наука про те, як суспільство використовує певні обмежені ресурси для виробництва корисних продуктів і розподіляє їх серед різних груп людей».

У цьому означенні подано основне завдання економіки, а саме узгодження обмежених можливостей і необмежених потреб. Таке завдання має економіка будь-якого суспільства, але його вирішення залежить від типу економічної системи.

Фундаментальне значення для економіки має поняття «обмежені ресурси». Необхідно знати, що обмеженість ресурсів – це переважно економічне обмеження, обумовлене рівнем знань, рівнем технології, продуктивністю та ін. Проблема обмеженості ресурсів виявляється й вирішується по-різному: у плановій економіці – це тотальний дефіцит, і проблема вирішується шляхом державного регулювання споживання; у ринковій – нестача фінансових ресурсів окремих виробників, і тоді застосовується ціновий механізм.

Економіка – наука емпірична, тобто така, що базується на фактах реального економічного життя. Серед багатьох економічних наук можна виділити теоретичну й прикладну економіку. У сукупності їх називають більш коротко: економікою в Україні й economics на Заході.

При теоретичних дослідженнях економіку підрозділяють на дві основні області: макро- і мікроекономіку. Курс «Економіка підприємства» належить до області мікроекономіки.

Предметом вивчення теоретичної й прикладної економіки є економічний розвиток, функціонування народного господарства в цілому й певного підприємства, принципи економічної політики.

Найважливішою сферою економіки є виробництво. Без його розвитку не може бути ніякого ринку, тому що саме виробництво породжує товарну масу.

Об’єктом вивчення «Економіки підприємства» є підприємство.

Предметом вивчення «Економіки підприємства» є діяльність підприємства, яка складається з виробництва й супутніх процесів, а також розроблення й прийняття господарських рішень.

Курс «Економіка підприємства» тісно пов’язаний з такими дисциплінами, як «Економіка підприємництва», «Маркетинг», «Бухгалтерський облік та аналіз господарської діяльності», «Фінанси промисловості», «Статистика промисловості» та ін.

Основою методології економіки підприємства є діалектичний метод пізнання, відповідно до якого явища й процеси досліджуються у взаємозв’язку і взаємодії.

Будь-яке підприємство не існує саме по собі, його діяльність обов’язково пов’язана з економікою загалом, з одного боку, через ринок виробничих факторів, з іншого – через ринок збуту. Тому наука «Економіка підприємства» має досліджувати відносини окремих підприємств із іншими господарськими одиницями і з ринком.

Підприємство функціонує в певному середовищі, яке впливає на всю його діяльність. Розглядають підприємницьке, економічне, політичне, правове, географічне, екологічне та інституціональне середовище.

«Економіка підприємства», як і будь-яка інша наука, має особливі методи дослідження. Будучи прикладною дисципліною, «Економіка підприємства» широко використовує методи дослідження, характерні для прикладних економічних наук. Велике значення в економічних дослідженнях мають методи статистичного спостереження й порівняльного аналізу. Вони дають можливість нагромаджувати й зіставляти економічні показники, аналізувати динаміку підприємства, порівнювати результати його діяльності з показниками інших господарських суб’єктів з метою виявлення найкращих результатів.

Застосування різних імовірнісних і прогностичних методів лежить в основі розроблення господарських стратегій підприємства. Зокрема, широко використовуються в теоретичному й прикладному аналізі економіки підприємства математичні моделі, методи графічного зображення, що сприяють кращому сприйняттю співвідношень між різними економічними показниками й оцінюванню їх поведінки під впливом економічних ситуацій.

1. Теорії й моделі підприємств, основи підприємництва

Господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення й реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підприємливістьздатність осіб, учасників підприємницької діяльності на високому професійному рівні здійснювати певні заходи, виконувати службові функції, спрямовані на досягнення певних результатів праці, що дають прибуток фірмі.

Невід’ємним елементом ринкового господарювання, однією з найактивніших форм економічної діяльності є підприємництво, або особливий тип господарювання.

Підприємництво – вільне економічне господарювання в різних сферах діяльності (крім заборонених законодавчими актами), що здійснюється суб’єктами ринкових відносин з метою задоволення потреб конкретних споживачів і суспільства в товарах (роботах і послугах) та одержання прибутку (доходу), необхідного для саморозвитку підприємства і виконання фінансових зобов’язань перед бюджетами й іншими господарюючими суб’єктами.

Як економічна категорія підприємництво виражає відносини між його суб’єктами стосовно виробництва, розподілу й привласнення благ і послуг.

Функції підприємницької діяльності:

ресурсна – ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, організації виробництва й керування ним;

творча – генерування й реалізація нових ідей, здійснення техніко-економічних, наукових розробок і проектів, пов’язаних із господарським ризиком;

організаційна – діяльність з організації виробництва, збуту, маркетингу, менеджменту та реклами;

стимулювальна;

управлінська;

захисна.

Кінцева мета підприємництва – одержання прибутку.

Проміжна мета підприємництва – задоволення споживчого попиту на товари та послуги, обслуговування певної групи клієнтів (сегмента ринку), додержання іміджу фірми та зміцнення її позицій на ринку, економія часу споживачів, клієнтів тощо.

Суб’єкт підприємництва – це громадяни (фізичні особи), права яких обмежені законом, юридичні особи, що мають різні форми власності, а також громадяни інших держав.

Об’єкт підприємницької діяльності – це товар, продукт, послуга, власне те, що може задовольнити чиюсь потребу та що пропонується на ринку для придбання, використання й споживання.

Підприємець – особа, яка професійно займається підприємницькою діяльністю (приватним виробництвом, торгівлею, посередництвом, наданням послуг).

Підприємство – це організаційно відокремлена й економічно самостійна ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).

Підприємство є юридичною особою, має замкнену систему обліку й звітності, самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак (марку) у вигляді певного слова, символа, малюнка або їх комбінації, який призначено для ідентифікації товарів або послуг продавця й щоб відрізняти їх на ринку від продукції (послуг) конкурентів.

Підприємство несе повну економічну, майнову відповідальність за результати своєї діяльності. Кожне підприємство для вирішення завдань, пов’язаних із виробництвом і реалізацією товарів або наданням послуг, має бути укомплектоване певною кількістю людей, здатних виконувати ці роботи.

Місія – це головна мета підприємства, що чітко визначає причину його існування. Місія сучасного підприємства – виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку й одержання максимально можливого прибутку.

Напрями діяльності підприємства:

вивчення ринку товарів – комплексне дослідження ринку, рівня конкурентоспроможності й цін на продукцію, інших вимог покупців товару, методів формування попиту й каналів товарообороту, зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства;

маркетингова діяльність – дослідження ринку товарів (послуг), рекламні кампанії, формування цінової й асортиментної політики, розроблення дизайну й іміджу товарів;

виробнича діяльність – діяльність на основі розробленої виробничої програми стосовно обсягу виготовлення продукції певної номенклатури й асортименту відповідно до потреб ринку; формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, їх оптимізація щодо виробничих можливостей підприємства; збалансування виробничої потужності й програми випуску продукції на поточний і кожний наступний рік прогнозованого періоду; забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами; розроблення узгоджених у часі оперативно-календарних графіків випуску продукції та їх дотримання;

економічна діяльність – стратегічне й поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, формування системи оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, оцінювання ефективності господарювання;

інноваційна діяльність – виконання науково-технічних розробок, технологічна й конструкторська підготовка виробництва, упровадження технічних, організаційних та інших нововведень, формування інвестиційної політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій тощо;

комерційна діяльність, яка відображає ефективність інноваційно-виробничих процесів, що постійно здійснюються на кожному підприємстві, і впливає на фінансову результативність виробництва, яка якнайповніше характеризується прибутком;

післяпродажний сервіс – забезпечення гарантійного технічного обслуговування реалізованого товару протягом певного терміну експлуатації;

зовнішньоекономічна діяльність, яка проводиться підприємствами, продукція яких є конкурентоспроможною на зовнішньому ринку, для розширення сфери збуту продукції;

соціальна діяльність, що істотно впливає на ефективність усіх інших напрямів і конкретних видів діяльності, результативність яких безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки й компетентності працівників усіх категорій, дієвості застосовуваного мотиваційного механізму, умов праці та життя трудового колективу, що постійно підтримуються на належному рівні.

ТЕСТИ

Головне завдання підприємства полягає у:

а) задоволенні потреби ринку з метою одержання прибутку;

б) ефективному використанні основних засобів та обігових коштів;

в) підвищенні продуктивності праці й ефективному використанні системи мотивації праці;

г) підвищенні якості продукції, що випускається.

Підприємство характеризується такими ознаками:

а) виробничо-технічна єдність;

б) організаційно-соціальна єдність;

в) спільність території;

г) фінансово-економічна самостійність;

д) спільність споживаної сировини.

До основних функцій підприємницької діяльності належать:

а) творча;

б) ресурсна;

в) законодавча;

г) організаційно-супровідна.

Господарська й економічна діяльність підприємства не залежить від:

а) планування його діяльності;

б) економічних відносин з іншими суб’єктами господарювання;

в) відносин з місцевими радами;

г) ціноутворення в межах підприємства.

Класична модель підприємства орієнтована на:

а) оновлення економічної системи держави;

б) активне використання нових управлінських рішень для постійного зростання економічної й соціальної ефективності підприємства;

в) пошук додаткових зовнішніх джерел ресурсів;

г) максимально ефективне використання наявних ресурсів.

Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з моменту:

а) відкриття розрахункового рахунка в банку;

б) укладення й підписання установчих документів;

в) державної реєстрації;

г) виготовлення власної печатки.

Державне регулювання підприємництва – це:

а) обмеження у здійсненні підприємницької діяльності;

б) визначення суб’єктів підприємницької діяльності;

в) регламентація поведінки суб’єктів підприємницької діяльності.

Основою ефекту підприємницької діяльності є:

а) підприємницька ідея;

б) новаторська ініціативна діяльність;

в) бажання й можливості підприємця;

г) отримання прибутку як результату підприємницької діяльності.

Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути:

а) юридичні особи різних форм власності;

б) правоздатні й дієздатні громадяни України та іноземці, колективи громадян, об’єднання громадян, індивідуальні, сімейні та інші типи й категорії підприємств, створення яких не суперечить законодавчим актам України;

в) правильної відповіді немає.

Підприємництво – це:

а) формування й продуктивне використання власного капіталу, а також інформаційних, матеріальних і трудових ресурсів;

б) особливий новаторський процес, спрямований на пошук нових можливостей, досягнення комерційного ефекту від використання нововведень;

в) ініціативна самостійна господарсько-комерційна діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, зорієнтована на отримання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту;

г) форма юридично оформлених відносин між підприємцями, відповідно до якої один із них здійснює цільове виробництво продукції за прямою вказівкою іншого.

2. Види й організаційно-правові форми підприємств

Види підприємств за основними класифікаційними ознаками наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Класифікація підприємств за певними ознаками

Класифікаційні ознаки

Види підприємств (фірм)

Мета й характер діяльності

Комерційні

Некомерційні

Форма власності майна

Приватні

Колективні

Комунальні

Державні (в т. ч. казенні)

Національна належність капіталу

Національні

Зарубіжні

Змішані (спільні)

Правовий статус і форма господарювання

Одноосібні

Кооперативні

Орендні

Господарські товариства

Галузево-функціональний вид діяльності

Промислові

Сільськогосподарські

Будівельні

Транспортні

Торгові

Виробничо-торгові

Торгово-посередницькі

Інноваційно-впроваджувальні

Лізингові

Банківські

Страхові

Туристичні тощо

Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування

Головні (материнські)

Дочірні

Асоційовані

Філії

Розмір за кількістю працівників

Великі (надвеликі)



Страницы: Первая | 1 | 2 | 3 | ... | Вперед → | Последняя | Весь текст




map