Уч-метод пособие Иммунология ч.2



Запорізький державний медичний університет

Кафедра внутрішніх хвороб №3

ІМУНОЛОГІЯ

Частина ІІ

(навчально-методичний посібник для підготовки до практичних занять студентів 5-го курсу медичного факультету, що навчаються за фахом «лікувальна справа»)

Запорожье – 2012

УДК 616.15 (072)

ББК 54.11я73

Г33

Методичний посібник підготували:

Доценко С.Я., Токаренко І.І., Афанасьєв А.В., Шеховцева Т.Г., Самура Б.Б., Кравченко В. І., Кулініч О.В., Склярова Н.П. Шевченко М.В., Чорна І.В., Сичов Р.О.

Рецензенти:

Крайдашенко О.В. – професор, доктор медичних наук, завідуючий кафедрою клінічної фармакології, фармації і фармакотерапії

Токаренко О. І. – професор, доктор медичних наук, завідуючий кафедрою терапії ЗГІУВ

В навчально-методичному посібнику представлені матеріали для проведення практичних занять з імунології для студентів 5 курсу медичного факультету.

УДК 616.15 (072)

ББК 54.11я73

Зміст

Практичне заняття 5 Тема №6

Набуті імунодефіцитні захворювання……………………………………………4

Практичне заняття 6 Тема №7

Основи трансплантаційного імунітету. Імунологія репродукції. Імунозалежні форми безпліддя……………………………………………………………………21

Практичне заняття 7 Тема №8

Імунологія пухлин. Імунні аспекти аутоімунної патології ……………………..43

Практичне заняття 8 Тема №9

Атопічні хвороби……………………………………………………………………67

Практичне заняття 9 Тема №10

Інші алергічні (не атопічні) захворювання: види, імунопатогенез, імунодіагностика, імунотерапія. Диференційна діагностика псевдо алергії і алергії ……………………………………………………………………………110

Список навчально-методичної літератури

Тема заняття №6 : Набуті імунодефіцитні захворювання

І. Актуальність теми

Придбані (вторинні) імунодефіцити зустрічаються набагато частіше за первинні. Зазвичай вторинні імунодефіцити розвиваються на тлі дії на організм несприятливих чинників довкілля або різних інфекцій. Як і у разі первинних імунодефіцитів при вторинних імунодефіцитах можуть порушуватися або окремі компоненти імунної системи, або уся система в цілому. Більшість вторинних імунодефіцитів (окрім імунодефіциту, викликаного інфекцією вірусом ВІЛ) є оборотними і добре піддаються лікуванню. Нижче розглянемо детальніше значення різних несприятливих чинників в розвитку вторинних імунодефіцитів, а також принципи їх діагностики і лікування.

ІІ. Загальна мета практичного заняття

1.Знати визначення імунодефіцитних станів, класифікацію за походженням, їх причини.

2.Навчитись орієнтуватись серед клінічних форм набутих імунодефіцит них захворювань, ознайомитись з патогенезом процесів.

3.Ознайомитись з особливостями перебігу форм набутих імунодефіцитів, основами діагностики, принципами об’єктивного та лабораторного обстеження хворих даної категорії.

4.Знати основні принципи підтримуючої та замісної терапії при вторинних імунодефіцитах.

ІІІ. Цілі розвитку особистості майбутнього фахівця

1.розвинути у студентів уяву про вплив різнних факторів на розвиток вторинних імунодефіцитів;

2.розвинути у студентів відчуття професійної відповідальності щодо попередження ятрогенних факторів розвитку імунодефіцитів;

3.розвинути у студентів відчуття професійної відповідальності щодо своєчасного та адекватного встановлення діагнозу хвороби і надання необхідного об’єму медичної допомоги;

4.розвивати у студентів навички етичного та деонтологічного спілкування з пацієнтами з даної групи ризику;

5.розвивати у студентів вміння встановлювати психологічний контакт з хворим та його родичами.

ІV.Міжпредметна інтеграція

1. Попередні (забезпечуючі) дисципліни: медична біологія, медична та біологічна фізика, біоорганічна та біологічна хімія, гістологія, цитологія та ембріологія, нормальна анатомія людини, патологічна морфологія, фізіологія та патофізіологія, мікробіологія, вірусологія та імунологія, а також основи внутрішньої медицини, педіатрії, загальної хірургії, інфекційні хвороби, акушерство та гінекологія, фармакологія.

2. Наступні (забезпечувані) дисципліни: внутрішні хвороби (пульмонологія, ревматологія, гастроентерологія, кардіологія, гематологія, ендокринологія, нефрологія), педіатрія, хірургія (включаючи трасплантологію), онкологія, фтизіатрія, інфекційні хвороби, акушерство та гінекологія, клінічна фармакологія, нервові хвороби, клінічна лабораторна діагностика, функціональна діагностика.

3. Внутрішньопредметна інтеграція: внутрішні хвороби, педіатрія, хірургія, акушерство та гінекологія, загальна та соціальна гігієна, клінічна лабораторна діагностика, функціональна діагностика, алергологія.

V. Зміст теми

Імунодефіцитом називаємо стан, для якого характерне зниження функції імунної системи і опірності організму по відношенню до різних інфекцій. З точки зору етіології (причин розвитку захворювання) розрізняємо первинні і вторинні імунодефіцити. Слід підкреслити, що за клінічними ознаками і лабораторними даними вторинні і первинні імунодефіцити дуже схожі, аж до існування взаємозв’язку між характером імунних порушень і типом збудника. Принциповою відмінністю залишається причина, яка лежить в основі імунних порушень : при первинних це природжений дефект, при вторинних — придбаний.

Придбані (вторинні) імунодефіцити зустрічаються набагато частіше за первинні. Зазвичай вторинні імунодефіцити розвиваються на тлі дії на організм несприятливих чинників довкілля або різних інфекцій. Як і у разі первинних імунодефіцитів при вторинних імунодефіцитах можуть порушуватися або окремі компоненти імунної системи, або уся система в цілому. Більшість вторинних імунодефіцитів (окрім імунодефіциту, викликаного інфекцією вірусом ВІЛ) є оборотними і добре піддаються лікуванню. Нижче розглянемо детальніше значення різних несприятливих чинників в розвитку вторинних імунодефіцитів, а також принципи їх діагностики і лікування.

Причини захворювання

I. Інфекційні

1 Вірусні інфекції:

а) гострі — кір, краснуха, грип, вірусний партит (епідемічний паротит), вітряна віспа, гепатити, герпес та ін.;

б) персистуючі- хронічний гепатит В, підгострий склерозуючий паненцефаліт, СНІД та ін.;

в) природжені — цитомегалія, краснуха (TORCH -комплекс).

2. Бактерійні інфекції: стафілококова, пневмококова, менінгококова, туберкульоз та ін.

3. Протозойна інвазія і гельмінтози (малярія, токсоплазмоз, лейшманіоз, трихинильоз, аскаридоз і т. д.).

II. Аліментарні (порушення харчування) :

1. білково-енергетична недостатність;

2. дефіцит мікроелементів (Zn, Cu, Fe), вітамінів — ретинолу (А), аскорбінової кислоти (С), альфа-токоферолу (Е), фолієвої кислоти;

3. виснаження, кахексія, втрата білку через кишковик, нирки;

4. природжені порушення метаболізму;

5. надмірне харчування, ожиріння;

6. синдром порушення кишкового всмоктування.

III. Метаболічні:

1. хронічна ниркова недостатність, уремія, нефротичний синдром;

2. хронічні захворювання печінки

3. цукровий діабет

4. гіперкатаболізм імуноглобулінів.

IV. Стани, які призводять до втрати імунокомпетентних клітин і імуноглобулінів (кровотечі, лімфорея, опіки, нефрит).

V. Злоякісні новоутворення, особливо лімфопроліферативні.

VI. Аутоіммунні захворювання.

VII. Екзогенні і ендогенні інтоксикації (отруєння, тиреотоксикоз, декомпенсований цукровий діабет ).

VIII. Імунодефіцит після різних впливів:

1. фізичних (іонізуюче випромінювання, НВЧ та ін.);

2. хімічних (імуносупресори, цитостатики, кортикостероїди, наркотики, гербіциди, пестициди та ін.);

3. несприятливі екологічні чинники;

4. імунодепресивні методи лікування: лікарські препарати (імунодепресанти, глюкокортикостероїди, цитостатики, антибіотики, нестероїдні протизапальні препарати).

5. Професійні шкідливості, у тому числі рентгенологічне опромінення, радіоактивна дія, біологічно активні і хімічно агресивні речовини.

6. Різні види стресу (емоційний, психічні травми, фізичний, спортивні перевантаження та ін.).

IX. Будь-які важкі захворювання, хірургічні втручання, наркоз, опіки.

X. Порушення нейрогормональної регуляції.

XI. Вікові чинники: ранній дитячий вік, старечий вік, вагітність.

Як і первинні, так і вторинні імунодефіцити можуть бути обумовлені порушенням функції однієї з основних систем імунітету: гуморальною (В-системи), клітинною (Т-системи), системи фагоцитів, системи комплементу або декількох (комбіновані дефекти).

Механізми виникнення і розвитку захворювання (Патогенез)

Придбаний (вторинний) імунодефіцитний стан — це порушення імунної системи, що розвиваються в постнеонатальному періоді або у дорослих і що не є результатом генетичних дефектів.

Таким чином, під терміном «вторинний (придбаний) імунодефіцит» слід розуміти порушення імунітету, які виникають в результаті соматичних і інших хвороб, а також інших чинників і мають клінічні прояви (Міжнародна класифікація хвороб, X перегляд).

Придбаний (вторинний) імунодефіцит — це клініко-імунологічний синдром: а) що розвинувся на фоні раніше нормально функціонуючої імунної системи; б) що характеризується стійким значним зниженням кількісних і функціональних показників специфічних і/або неспецифічних чинників імунорезистентності; в) є зоною ризику розвитку хронічних інфекційних захворювань, аутоіммунної патології, алергічних хвороб і пухлинних новоутворень.

З такого визначення поняття придбаного (вторинного) імунодефіциту витікають наступні його особливості.

1. По-перше, порушення в системі імунітету дійсно вторинні і з’являються на фоні раніше нормального здоров’я, як в клінічному, так і в імунно-лабораторному відношенні. Це можна з’ясувати у бесіді з хворим.

2. Порушення в імунній системі повинні носити стійкий і виражений характер. Це важливо умова, оскільки відомо, що показники імунної системи лабільні, рухливі, що дозволяє різним її ланкам взаємодоповнювати і «підстраховувати» один одного. Тому транзиторні, тимчасові зміни параметрів імунітету можуть бути обумовлені особливостями ситуативного реагування.

3. Порушення в імунній системі повинні носити не лише кількісний характер. Слід оцінювати також функцію тих або інших клітин. Відомі випадки, коли зниження кількості, наприклад NK -клітин, компенсувалося їх підвищеною функціональною активністю. Якщо ж зниження кількості тих або інших клітин імунної системи супроводжується одночасним порушенням їх функції — це безумовно найважливіша лабораторна ознака імунодефіциту.

4. Порушення в системі імунітету можуть зачіпати показники як специфічного (адаптивного) імунітету, так і неспецифічної резистентності, тобто природженого (природного) імунітету.

5. Порушення в системі імунітету характеризуються пригнічуючим ураженням одного з ланцюгів імунітету (клітинного, гуморального, компліментарного або фагоцитарного), інші зміни імунологічних показників носять вторинний, як правило, компенсаторний характер. Можливі комбіновані порушення імунітету.

6. Важливо розуміти наступне. Як правило, на прийом до лікаря потрапляє хворий, у якого вже є клінічні ознаки вторинного імунодефіциту, наприклад хронічна, резистентна до традиційної терапії, інфекційно запальна патологія. В цьому випадку потрібне активне втручання клінічного імунолога. Проте, важливо націлити лікаря на те, що в деяких, у так званих практично здорових осіб, можуть бути виявлені імунно-лабораторні ознаки вторинного імунодефіциту, які супроводжуються лише непрямими клінічними ознаками, наприклад підвищеною втомою, яка ще не придбала хронічного характеру. В цьому випадку краще говорити про транзиторні зміни в імунограмі, не підкріплених клінікою і, у багатьох випадках, не вимагаючих призначення імунотропних препаратів. Для уточнення ситуації такі хворі потребують повторного спостереження. У такому разі слід пам’ятати, що ця людина знаходиться в зоні ризику розвитку тієї або іншої патології, пов’язаної з вторинним імунодефіцитом: інфекційною, аутоіммунною, алергічною, онкологічною і т.д. В той же час, приналежність до «зони ризику» — це ще, на щастя, оборотна ситуація, і такій людині можна допомогти шляхом проведення імунореабілітаційних заходів.

Клінічна картина захворювання (симптоми і синдроми)

Серед вторинних імунодефіцитів виділені три форми: набута,індукована, спонтанна.

Набутою формою вторинного імунодефіциту являється синдром набутого імунодефіциту (СНІД), що розвивається в результаті ураження імунної системи вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

Індукована форма вторинного імунодефіциту виникає в результаті конкретних причин, що викликали її появу: рентгенівське випромінювання, цитостатична терапія, застосування кортикостероїдів, травми і хірургічні втручання, а так само порушення імунітету, що розвиваються повторно по відношенню до основного захворювання (діабет, захворювання печінки, нирок, злоякісні новоутворення).

Спонтанна форма вторинного імунодефіциту характеризується відсутністю явної причини, що викликала порушення імунної реактивності. Клінічно вона проявляється у вигляді хронічних, часто рецидивуючих інфекційно-запальних процесів бронхо-легеневого апарату, додаткових пазух носа, урогенітального і шлунково-кишкового тракту, очей, шкіри, м’яких тканин, викликаних опортуністичними (умовнопатогенними) мікроорганізмами. Тому хронічні, часто рецидивуючі, уповільнені, такі, що важко піддаються лікуванню традиційними засобами запальні процеси будь-якої локалізації у дорослих розглядаються як клінічні прояви вторинного імунодефіцитного стану. У кількісному відношенні спонтанна форма є домінуючою формою вторинного імунодефіциту.

Види імунодефіцитів (залежно від етіологічного чинника) :

*уточнений (інфекційний, токсичний, метаболічний, фізичний, психогенний, посттравматичний, з вказівкою конкретного діагнозу — захворювання, що його викликало);

*неуточнений (криптогенний або есенціальний, або ідіопатичний, або спонтанний — виставляється за відсутності будь-якого етіологічного чинника).

Види уточнених імунодефіцитів:

Інфекційний імунодефіцит формується в результаті дії інфекційного збудника, в т.ч. умовно патогенного (вірусний, бактерійний, протозойний, грибковий, гельмінтний).

Токсичний імунодефіцит розвивається за умов тривалого впливу екзо- і ендотоксинів, ксенобіотиків і т.п. (екзогенний, медикаментозний, професійний, ендогенний, опіковий і т.п.).

Метаболічний імунодефіцит розвивається за умов тривалого порушення обміну речовин, в т.ч. порушення кислотно-лужної рівноваги (харчовий, обмінний, через дефіцит білків, порушення всмоктування і т.п.).

Фізичний імунодефіцит розвивається в результаті тривалої дії на організм людини іонізуючого і ультрафіолетового опромінення, дії високих частот і полів і тому подібне.

Психогенний імунодефіцит розвивається за умов тривалої дії психоемоційного перевантаження, стресів, захворювань ЦНС і тому подібне.

Посттравматичний імунодефіцит (в т.ч. операційний) розвивається за умов важких великих травм, опіків, об’ємних і тривалих оперативних втручань, крововтрат, лімфореї і т.п.

Типи дефектів імунної системи :

*Лімфоцитарний імунодефіцит характеризується стійкими кількісними і/або функціональними змінами Т-клітинної ланки імунної системи.

*Гуморальний імунодефіцит характеризується стійкими кількісними і/або функціональними змінами В-клітинної ланки імунної системи, у тому числі продукції імуноглобулінів.

*Фагоцитарний імунодефіцит характеризується стійкими кількісними і/або функціональними змінами клітин (моноцити/макрофаги, гранулоцити) імунної ситемы, що фагоцитують.

*Комплементарний імунодефіцит — характеризується стійкими змінами рівня і активності компонентів комплементу.

*Комбінований імунодефіцит характеризується стійкими кількісними і/або функціональними змінами показників декількох (двох або більше) ланок імунної системи. Доцільно ВІДіляти провідний дефект імунної системи (наприклад, комбінований дефект з перевантаженням лімфоцитарного).

Класифікація вторинного імунодефіциту при клінічній формі:

1.Аутоіммунна форма характеризується відповідними клінічними і лабораторними даними (гіпергамаглобулінемією, підвищеним рівнем ЦІК і т.п.).

2.Алергічна форма (в т.ч. IgE -залежний, реагіновий) характеризується відповідними клінічними (гіперчутливість шкіри і слизових оболонок в першу чергу дихальної системи і шлунково-кишкового тракту) і лабораторними даними (еозинофілія, підвищений рівень IGE і тому подібне).

3.Імунопроліферативна форма характеризується формуванням пухлин в різних оранах і системах з нагромадженням пухлинної маси лімфоїдно-моноцитарно-клітинного складу, збільшенням розмірів селезінки, мигдалин, аденоїдів, тимуса, пейєрових бляшок і тому подібне.

4.Паранеопластична форма характеризується порушенням функціонування імунної системи у онкологічних хворих в результаті дії пухлини на організм і ураження імунної системи після використання протибластомних засобів (цитостатична терапія, опромінення і тому подібне).

5.Нейрогенна форма (синдром хронічної втоми, нейроімунноендокринний синдром, імунодефіцит при психічних хворобах і т.п.).

6.Змішана форма — характеризується наявністю у хворого двох або більше форм; доцільно виділяти провідну форму (наприклад, змішана форма з переважанням аутоімунної).

Варіанти перебігу імунодефіцитів :

Гострий — клініко-лабораторні ознаки імунодефіциту розвиваються і зберігаються впродовж 1 місяця.

Підгострий — клініко-лабораторні ознаки імунодефіциту розвиваються і зберігаються впродовж 3 місяців.

Хронічний — клініко-лабораторні ознаки імунодефіциту розвиваються і зберігаються впродовж 6 місяців.

Рецидивуючий — клініко-лабораторні ознаки імунодефіциту повторно формуються раніше, ніж через 6 місяців після успішно проведеного лікування.

Ступені імунної недостатності

(залежно від абсолютної кількості лімфоцитів, норма абсолютної кількості лімфоцитів — 1,4-3,2 г/л) :

1 ступінь імунної недостатності — мінімальний (ІН-1) — абсолютна кількість лімфоцитів складає 1,4-1,2 Г/л; лабораторні показники понижені на 15-30% від середньої нормальної величини. Клінічно імунодефіцит може не проявлятися (компенсована форма).

2 ступінь імунної недостатності — середній (ІН-2) — абсолютна кількість лімфоцитів складає 1,1-0,9 г/л; лабораторні показники понижені на 35-55% від середньої нормальної величини. Клінічно імунодефіцит може проявлятися одним або комбінацією декількох клінічних синдромів, підгострим або хронічним варіантом розвитку.

3 ступінь імунної недостатності — високий (ІН-3) — абсолютна кількість лімфоцитів складає менше 0,9 г/л; лабораторні показники понижені більш ніж на 55% від середньої нормальної величини. Клінічно імунодефіцит проявляється вираженими клінічними симптомами.

Класифікація вторинних імунодефіцитів за функціональною недостатністю:

ФН І — хворий зберігає працездатність, потребує амбулаторного лікування без видачі листка непрацездатності;

ФН ІІ — хворий тимчасово втрачає працездатність або його працездатність обмежена, потребує амбулаторного лікування з видачею листка непрацездатності;

ФН ІІІ — хворий втрачає працездатність тимчасово або має стійку втрату працездатності, потребує стаціонарного лікування і/або експертизи працездатності.

Основною клінічною ознакою ВІД є наявність і конкретні клінічні форми інфекційного синдрому — рецидивів і загострень інфекцій, що викликаються умовно-патогенними мікроорганізмами — вірусами, бактеріями, грибами, паразитами. Інфекційні синдроми можуть поєднуватися з синдромами гіперактивації системи імунітету — алергічними і аутоімунними. Зв’язок інфекцій, що «викликаються» умовно-патогенними мікроорганізмами з імунодефіцитом очеВІДна, оскільки тільки при його наявності можлива їх експансія.

Головна умова виникнення інфекційного процесу — сприйнятливість макроорганізму, тобто недостатність його імунітету (імунодефіцит), коли навіть умовно-патогенний мікроорганізм може викликати інфекцію. Імунодефіцит — відносний або абсолютний — головна причина інфекцій, оскільки при підвищенні, стимуляції імунітету після вакцинації виникає резистентність до багатьох високовірулентних збудників. Так, шляхом вакцинації населення була ліквідована віспа, що забирала мільйони людей, індукується несприйнятність до кору, поліомієліту, грипу, гепатиту В, кліщового енцефаліту, жовтої лихоманки і інших інфекцій. Це доводить, що навіть високовірулентні збудники не можуть здолати заздалегідь мобілізовані імунітетні бар’єри організму. Отже, вірулентність збудників інфекцій не абсолютна і організм з досить високою мірою специфічної і неспецифічної активності імунітету — тобто імунний — в змозі протистояти їй.

Переважно Т-клітинні імунодефіцити

1. Т-лімфоцитопенічний синдром.

Паракортикальні зони лімфовузлів запустівають, лімфоїдна тканина атрофується. Понижена кількість Т-лімфоцитів на 15% і більше. Діагноз встановлюється при повторному підтвердженні на тлі ремісії основного захворювання.

Варіанти: аутоіммунний (з наявністю анти-Т-клітинних антитіл), стресовий, токсичний (лікарський), вірусний, дисметаболічний, при саркоїдозі, лімфогранулематозе, Т-лейкозі та ін.

Клінічна картина: рецидивуючі вірусні інфекції з тривалою течією у поєднанні з бактерійними інфекціями.

2. Синдром Т-клітинного імунорегуляторного дисбалансу.

Імунний статус: Відношення Th — CD4/Ts — CD8 менше 1,4 (чим менше, тим сильніше виражений ВІД). Діагноз встановлюється при виявленні і підтвердженні цих порушень в період ремісії основного захворювання.

Клінічна картина: поліморфні рецидивуючі інфекції різної локалізації.

3. Синдром Т-клітинного імунорегуляторного дисбалансу з підвищеною цитотоксичною реактивністю.

Імунний статус: Відносний лімфоцитоз. Иммуно-регуляторний індекс Th — CD4/Ts — CD8 менше 1,4 (чим менше, тим сильніше виражений ВІД). Різко підвищені рівні NK -клеток (CD16), IgM, IgG, збільшений НСТ-тест. Є ознаки розвитку цитотоксичної реакції на тлі внутрішньоклітинної інфекції, наприклад герпес-вірусна, цито-мегаловірусна інфекції.

Клінічна картина: поліморфні рецидивуючі інфекції різної локалізації.

4. Синдром дефіциту лімфокінів і їх рецепторів.

Встановлюється при неодноразовому підтвердженні.

Переважно В-клітинні дефіцити

1. Пангіпогаммаглобулінемія.

Гіпоплазія лімфоїдних фолікулів, атрофічні лімфовузли.

Імунний статус: зменшення концентрації гаммаглобулінів в сироватці крові, зниження рівня природних антитіл, зменшення в крові і інших біологічних рідинах (слина, секрети) IgA, М, G при нормальному або помірно пониженому рівні і функціональній активності Т-лімфоцитів.

Клінічна картина: переважають рецидивуючі бактерійні інфекції дихальних шляхів, легенів, сепсис.

2. Дисімуноглобулінемія.

Імунний статус: Зміна співвідношення між імуноглобулінами при обов’язковому зниженні концентрації одного з них на тлі нормального і підвищеного рівня інших.

3. Синдром дефіциту антитіл.

Імунний статус: Відсутність антитіл проти виявлених збудників інфекцій (наприклад, до стафілокока, стрептокока).

Клінічна картина: Рецидивуючі інфекції.

4. Дефіцит секреторного IgA.

Імунний статус: В слині, трахеобронхіальному, кишковому і інших секретах відсутній (понижений) рівень секреторного IgA.

Клінічна картина: хронічні бронхіти, запалення слизової оболонки ротової порожнини (парадонтози), хронічний тонзиліт, отити та ін.

5. Вторинний імунодефіцит при В-клітинних пухлинах (плазмоцитома Вальденстрема, лімфоми, В-клітинні лейкози).

6. Вторинний імунодефіцит з явищами дисиммуноглобулинемии і аутоіммунним компонентом.

Імунний статус: Характерні нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення рівня плазмацитів, B -лімфоцитів, збільшення Th2 (CD4 ), CD8, рівня IgM, ЦІК, комплементу, ШОЕ, СРБ і підвищення (рідше зниження) активності фагоцитів.

Дефіцити макрофагів і гранулоцитів

1. Синдром гіперактивації макрофагів-моноцитів.

Імунний статус: моноцитоз, збільшення ІЛ-1 у біологічних рідинах.

Клінічна картина: гарячковий синдром, артрити і запалення різної локалізації.

2. Пангранулоцитопенія, дефіцит гранулоцитів.

Імунний статус: Агранулоцитоз і нейтрофілопенія.

Варіанти — аутоіммунний, алергічний, токсичний, інфекційний.

Клінічна картина: гнійно-септичні захворювання, виразка слизових оболонок.

3. Синдром гіпереозинофілії.

Імунний статус: кількості еозинофілів в крові, секретах, тканинах.

Клінічна картина: аутоіммунні, алергічні, паразитарні захворювання.

4. Дефіцит рецепторів нейтрофілів і молекул адгезії.

Імунний статус: відсутність або зниження кількості нейтрофілів з відповідними рецепторами і молекулами. Зниження їх адгезії до поверхні клітин.

Клінічна картина: гнійно-септичні захворювання.

5. Дефіцит хемотаксической активності нейтрофілів.

Імунний статус: зниження спонтанної і індукованої рухливості нейтрофілів.

Клінічна картина: гнійно-септичні захворювання.

6. Дефіцит метаболічної активності нейтрофілів.

Імунний статус: зниження показників стимульованого НСТ-теста, активності мієлопероксидази, інших ферментів.

Клінічна картина: гнійно-септичні захворювання.



Страницы: Первая | 1 | 2 | 3 | ... | Вперед → | Последняя | Весь текст




map